Притчі 30

30 ¹Слова Агура, сина Яке, — пророцтво. Промовляє цей чоловік: Я втомився, Отче мій; я втомився, Отче мій, і виснажений. ²Справді, я надто нерозумний, щоб бути людиною; не маю людського розуміння. ³Я не навчився мудрості, і не маю пізнання Святого. ⁴Хто сходив на небо й спускався? Хто зібрав вітер у пригорщі своїх долонь? Хто загорнув води в одежу? Хто утвердив усі кінці землі? Яке ім’я його, і яке ім’я його сина? Напевно, ти знаєш! ^a a v4 Агур запитує, хто вчинив усе це і яке ім’я його сина. Ісус відповів на цю загадку: «Ніхто не сходив на небо, крім того, хто зійшов із неба, — Сина Людського» (Івана 3:13). Отець має Сина. ⁵Кожне слово нашого Отця правдиве; він — щит для тих, хто шукає притулку в ньому. ⁶Не додавай до його слів, щоб він не докорив тобі й не виставив тебе брехуном. ⁷Дві речі прошу в тебе; не відмов мені в них, перш ніж я помру: ⁸Віддали неправду й брехню далеко від мене; не давай мені ні бідності, ні багатства; годуй мене лише хлібом, що є моєю часткою, ⁹бо коли наситюся, можу зректися тебе й сказати: «Хто такий Бог?» — а коли збіднію, можу вкрасти і зганьбити ім’я мого Бога. ¹⁰Не обмовляй раба перед його паном, щоб він не прокляв тебе, і ти не став винним. ¹¹Є покоління, що проклинає свого батька і не благословляє своєї матері. ¹²Є покоління, чисте у власних очах, та не обмите від своєї нечистоти. ¹³Є покоління — які гордовиті його очі, які зневажливі його погляди! ¹⁴Є покоління, чиї зуби — мечі, а ікла — ножі, щоб пожирати бідних на землі і нужденних серед людей. ¹⁵У п’явки дві дочки: «Дай» і «Дай». Три речі ніколи не насичуються; чотири ніколи не кажуть: «Досить»: ¹⁶могила, безплідне лоно, земля, що ніколи не насичується водою, і вогонь, що ніколи не каже: «Досить». ¹⁷Око, що насміхається з батька і зневажає послух матері, — ворони долини видзьобають його, а молоді грифи з’їдять його. ¹⁸Три речі надто дивовижні для мене; чотирьох я не розумію: ¹⁹дорога орла в небі, дорога змія на скелі, дорога корабля в серці моря, і дорога чоловіка з молодою жінкою. ²⁰Ось дорога перелюбниці: вона їсть і витирає свої уста та каже: «Я не вчинила нічого лихого». ²¹Під трьома речами тремтить земля; під чотирма вона не може встояти: ²²раб, коли стає царем, і дурень, коли насичується їжею; ²³нелюба жінка, коли нарешті виходить заміж, і служниця, коли витісняє свою господиню. ²⁴Чотири створіння на землі малі, та все ж вони надзвичайно мудрі: ²⁵мурахи — народ не сильний, та все ж вони запасають свою їжу влітку; ²⁶скельні борсуки — народ не могутній, та все ж вони роблять свої домівки у скелях; ²⁷сарана не має царя, та все ж вся вона виступає рядами; ²⁸ящірку ти можеш упіймати руками, та все ж вона живе в царських палацах. ²⁹Троє велично виступають; четверо мають величну ходу: ³⁰лев, наймогутніший серед звірів, що не відступає ні перед чим; ³¹півень, що гордо походжає, козел, і цар на чолі свого війська. ³²Якщо ти вчинив нерозумно, звеличуючи себе, чи якщо замислив зло, поклади руку на свої уста. ³³Бо збивання молока дає масло, стискання носа спричиняє кров, а розпалювання гніву спричиняє чвари.