Судді 21

21 ¹Ізраїльтяни заприсяглися в Міцпі: «Ніхто з нас не віддасть своєї дочки Веніаминові за дружину». ²Народ прийшов до Бетеля й сидів там перед нашим Отцем аж до вечора, голосно ридаючи та гірко плачучи. ³Вони казали: «Чому, наш Отче, Боже Ізраїля, сталося таке в Ізраїлі — що сьогодні бракує одного племені в Ізраїлі?»

⁴Наступного дня народ устав рано, збудував там жертовник і приніс цілопалення та мирні жертви. ⁵Тоді ізраїльтяни запитали: «Хто з усіх племен Ізраїля не прийшов на збори, до нашого Отця?» Бо вони дали врочисту клятву, що кожного, хто не прийде до нашого Отця в Міцпу, неодмінно буде скарано на смерть. ⁶Ізраїльтяни тужили за своїм братом Веніамином. Вони казали: «Сьогодні одне плем’я відсічене від Ізраїля. ⁷Як нам здобути дружин для тих, хто вцілів, адже ми присяглися нашим Отцем не віддавати їм наших дочок?» ⁸Тоді вони запитали: «Хто з племен Ізраїля не прийшов до нашого Отця в Міцпу?» Виявилося, що ніхто з Явеш-Ґілеаду не прийшов до табору, на збори. ⁹Бо коли перелічили народ, не виявилося там жодного з мешканців Явеш-Ґілеаду. ¹⁰Збори послали туди дванадцять тисяч своїх найхоробріших воїнів із наказом: «Ідіть і повбивайте мешканців Явеш-Ґілеаду мечем, разом із жінками та дітьми. ¹¹Зробіть так: піддайте знищенню кожного чоловіка та кожну жінку, яка була з чоловіком». ¹²Серед мешканців Явеш-Ґілеаду вони знайшли чотириста молодих дівчат, які ніколи не були з чоловіком, і привели їх до табору в Шіло, що в землі Ханаанській.

¹³Тоді вся громада послала звістку веніаминянам, що були біля скелі Риммон, і оголосила їм мир. ¹⁴Тоді Веніамин повернувся, і їм дали жінок, яких залишили живими з Явеш-Ґілеаду, — але їх не вистачило на всіх. ¹⁵Народ тужив за Веніамином, бо наш Отець учинив пролом у племенах Ізраїля. ¹⁶Старійшини зборів казали: «Як нам здобути дружин для тих, хто вцілів, адже жінок Веніамина винищено?» ¹⁷Вони казали: «Тим із Веніамина, хто вцілів, потрібна спадщина, щоб не стерлося плем’я з Ізраїля. ¹⁸Ми не можемо дати їм за дружин наших дочок, бо Ізраїль присягнувся: „Проклятий кожен, хто дасть дружину Веніаминові“». ¹⁹Вони сказали: «Щороку в Шіло буває свято нашого Отця, на північ від Бетеля, на схід від дороги, що веде з Бетеля до Шехема, і на південь від Левони». ²⁰І наказали вони веніаминянам: «Ідіть і сховайтеся у виноградниках. ²¹Пильнуйте: коли дівчата Шіло вийдуть танцювати, вибіжіть із виноградників, і нехай кожен схопить собі дружину з дівчат Шіло, та йдіть у землю Веніаминову. ²²А коли їхні батьки чи брати прийдуть до нас зі скаргою, ми скажемо їм: виявіть їм ласку заради нас, бо ми не захопили для кожного дружину в бою, і ви самі не дали їм дружин, — інакше ви були б тепер винні».

²³Так і зробили сини Веніамина: взяли собі дружин, по одній для кожного, з-поміж танцюристок, яких схопили, повернулися до своєї спадщини, відбудували міста й оселилися в них. ²⁴У той час ізраїльтяни розійшлися звідти, кожен до свого племені та роду; кожен подався звідти до своєї спадщини. ²⁵У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що було правильним у своїх очах.