Ісус Навин 22

22 ¹Тоді Ісус Навин покликав рувимлян, ґадян і половину племені Манасії ²і сказав їм: «Ви зберегли все, що заповів вам Мойсей, слуга нашого Отця, і слухалися мого голосу в усьому, що я вам наказував. ³Ви не покинули своїх братів усі ці довгі дні, аж до сьогодні, а виконували обов’язок заповіді вашого Отця. ⁴Тепер ваш Отець дав вашим братам спокій, як і обіцяв. Тож повертайтеся до своїх наметів, до землі вашого володіння, яку дав вам Мойсей, слуга нашого Отця, по той бік Йордану. ⁵Тільки пильно дбайте про те, щоб виконувати заповідь і закон, які заповів вам Мойсей, слуга нашого Отця: любіть свого Отця, ходіть усіма його дорогами, дотримуйтеся його заповідей, тримайтеся його і служіть йому всім своїм серцем і всією своєю душею».

⁶Тоді Ісус Навин благословив їх і відпустив, і вони пішли до своїх наметів. ⁷Одній половині племені Манасії Мойсей дав володіння в Башані, а другій половині Ісус Навин дав володіння разом з їхніми братами на захід від Йордану. Коли Ісус Навин відсилав їх додому, до їхніх наметів, він благословив їх. ⁸Він сказав їм: «Повертайтеся додому з великим багатством — із численною худобою, сріблом, золотом, міддю, залізом і великою кількістю одягу. Поділіться зі своїми братами здобиччю, взятою у ваших ворогів».

Жертовник на свідчення про їхнього Отця

⁹Тоді рувимляни, ґадяни і половина племені Манасії повернулися від ізраїльтян, що були в Шіло в Ханаані, і вирушили до Ґілеаду, до своєї власної землі, якою заволоділи за велінням нашого Отця, даним через Мойсея. ¹⁰Дійшовши до околиць Йордану в Ханаані, рувимляни, ґадяни і половина племені Манасії збудували там, біля Йордану, жертовник — жертовник, вражаючий своїми розмірами. ¹¹І почули ізраїльтяни таке: «Ось рувимляни, ґадяни і половина племені Манасії збудували жертовник навпроти Ханаану, в околицях Йордану, з боку Ізраїлю». ¹²Коли ізраїльтяни почули це, уся громада ізраїльтян зібралася в Шіло, щоб піти на них війною. ¹³Ізраїльтяни послали Пінхаса, сина священника Елеазара, до рувимлян, ґадян і половини племені Манасії в Ґілеад, ¹⁴а з ним десятьох вождів, по одному від кожного роду батьків, від кожного племені Ізраїлю, і кожен з них був головою свого роду батьків серед родів Ізраїлю. ¹⁵Вони прийшли до рувимлян, ґадян і половини племені Манасії в землю Ґілеад і сказали їм: ¹⁶«Уся громада нашого Отця запитує: „Що це за зрада проти нашого Отця, Бога Ізраїлю, — відвертаєтеся сьогодні від того, щоб іти за ним, і будуєте собі сьогодні жертовник, щоб збунтуватися проти нього? ¹⁷Хіба мало було нам гріха Пеору? Ми ще й досі не очистилися від нього, хоча й ударила пошесть громаду нашого Отця, ¹⁸а ви сьогодні ще й відвертаєтеся від того, щоб іти за нашим Отцем? Якщо ви збунтуєтеся проти нього сьогодні, то завтра він розгнівається на всю громаду Ізраїлю. ¹⁹Та якщо земля вашого володіння нечиста, то перейдіть у землю володіння нашого Отця, де перебуває його скинія, і візьміть володіння серед нас. Тільки не бунтуйтеся проти нашого Отця і не втягуйте нас у бунт разом із вами, будуючи собі жертовник, інший, ніж жертовник нашого Отця. ²⁰Хіба Ахан, син Зераха, не вчинив віроломно із заклятим, і хіба не впав гнів на всю громаду Ізраїлю? І не він один загинув за ту провину“».

²¹Тоді рувимляни, ґадяни і половина племені Манасії відповіли головам родів Ізраїлю: ²²«Могутній, наш Отче! Могутній, наш Отче! Він знає, і нехай сам Ізраїль знає! Якщо це з бунту чи з віроломства проти нашого Отця, — то не щади нас сьогодні, ²³якщо ми збудували собі жертовник, щоб відвернутися від того, щоб іти за нашим Отцем, чи щоб приносити на ньому цілопалення, хлібні жертви або жертви примирення, — то нехай сам наш Отець спитає з нас!

²⁴Навпаки, ми зробили це зі страху, що колись ваші діти скажуть нашим: „Що вам до нашого Отця, Бога Ізраїлю? ²⁵Адже наш Отець зробив Йордан межею між нами й вами, рувимляни та ґадяни, — немає вам частки в ньому“. Так ваші діти могли б відвернути наших дітей від того, щоб шанувати нашого Отця. ^a a v25 Найглибший страх східних племен стосувався не землі, а приналежності — того, що колись їхнім дітям скажуть, що немає їм частки в Отці. Уся ця суперечка насправді про те, хто й далі належить йому.

²⁶Тому ми сказали: „Збудуймо собі жертовник, не для цілопалення і не для жертви, ²⁷а на свідчення між нами й вами та нашими поколіннями після нас, що ми служимо нашому Отцеві перед ним цілопаленнями, жертвами і жертвами примирення, — щоб ваші діти колись не сказали нашим: «Немає вам частки в нашому Отці»“.

²⁸Ми подумали: якщо колись вони скажуть таке нам чи нашим майбутнім поколінням, то ми відповімо: „Погляньте на взірець жертовника нашого Отця, який зробили наші предки, — не для цілопалення чи жертви, а на свідчення між нами й вами“.

²⁹Нехай нам не станеться збунтуватися проти нашого Отця чи відвернутися сьогодні від того, щоб іти за ним, збудувавши жертовник для цілопалень, хлібних жертв чи жертв, окрім жертовника нашого Отця, що перед його оселею!»

³⁰Коли священник Пінхас, провідники громади і голови родів Ізраїлю, що були з ним, почули те, що сказали рувимляни, ґадяни і манасіяни, це сподобалося їм. ³¹І сказав Пінхас, син священника Елеазара, рувимлянам, ґадянам і манасіянам: «Сьогодні ми дізналися, що наш Отець серед нас, бо ви не зрадили його таким чином. Тепер ви врятували ізраїльтян від руки нашого Отця». ³²Тоді Пінхас, син священника Елеазара, і провідники залишили рувимлян та ґадян у Ґілеаді й повернулися до Ханаану, до ізраїльтян, і принесли їм звістку. ³³Ця звістка сподобалася ізраїльтянам, і ізраїльтяни благословили нашого Отця й більше не збиралися йти на них війною, щоб знищити землю, де жили рувимляни та ґадяни. ³⁴Рувимляни та ґадяни назвали той жертовник «Свідок», «бо, — казали вони, — він свідок між нами, що наш Отець — Бог».