2 Послання Петра 2

2 ¹Серед народу з’являлися лжепророки, як і серед вас з’являться лжевчителі. Вони потай внесуть згубні єресі, навіть зречуться Володаря, що викупив їх, і накличуть на себе швидку загибель. ^a a v1 «Володар, що викупив їх» — це Ісус, що заплатив за їхню свободу власною кров’ю, і тому їхнє зречення Його тим трагічніше. ²Багато хто піде за їхньою розпустою, і через них ганьбитимуть дорогу істини. ³У своїй жадобі вони визискуватимуть вас вигаданими словами. Їхній суд, винесений давно, не бариться, і їхня загибель не дрімає.

⁴Бо якщо наш Отець не пощадив ангелів, що згрішили, а вкинув їх у найглибшу безодню мороку, закутих у темряві, зберігши для суду; ^b b v4 Тартар — це місце ув’язнення занепалих ангелів; це інше слово, ніж звичайна назва пекла, що означає в’язницю, де бунтівні духи чекають суду. ⁵якщо не пощадив давнього світу, а зберіг Ноя, проповідника праведності, разом із сімома іншими, коли навів потоп на безбожний світ; ⁶і якщо засудив Содом та Гоморру, обернувши їхні міста на попіл, як приклад того, що чекає на безбожних; ⁷і якщо врятував праведного Лота, змученого безсоромною поведінкою беззаконних людей. ⁸Адже цей праведник, живучи серед них, день у день мучився у своїй праведній душі через беззаконні вчинки, які бачив і чув, ⁹то наш Отець знає, як рятувати побожних від випробувань, а неправедних тримати під карою до дня суду. ¹⁰Особливо тих, хто женеться за розпусними бажаннями плоті й зневажає владу. Зухвалі та самовпевнені, вони не бояться ганьбити небесних істот, ¹¹тоді як ангели, більші силою та могутністю, не виносять проти них ганебного суду перед нашим Отцем. ¹²А ці люди, наче нерозумні тварини, народжені з інстинкту, щоб їх ловили й нищили, ганьблять те, чого не розуміють, і загинуть у своїй загибелі, ¹³зазнаючи кривди як плати за свої злодіяння. Вони вважають за насолоду розгул серед білого дня. Вони — плями й вади, що тішаться своїм обманом, коли бенкетують разом із вами. ¹⁴Їхні очі повні перелюбу, вони не перестають грішити, принаджують нестійкі душі, їхні серця привчені до жадоби. Прокляті діти! ¹⁵Покинувши прямий шлях, вони заблукали, пішовши дорогою Валаама, сина Веора, який полюбив плату за неправедність. ^c c v15 Валаам був пророком на найм, що гнався за грошима замість вірності й був докорений власною ослицею; його повна історія — у Числах 22–24. ¹⁶Але його було покарано за власну провину: німа ослиця заговорила людським голосом і спинила безумство пророка.

¹⁷Це — пересохлі джерела, тумани, гнані бурею; їм приготовано густу темряву. ¹⁸Пишномовними, порожніми словами вони принаджують чуттєвими бажаннями плоті тих, хто ледве втікає від людей, що живуть у блуді. ¹⁹Вони обіцяють їм свободу, самі ж будучи рабами тління, бо що когось перемагає, те його й поневолює.

²⁰Бо якщо, уникнувши розтління світу через пізнання нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, вони знову заплутуються в ньому й зазнають поразки, то їхній кінець гірший за початок. ²¹Бо краще було б їм не пізнати дороги праведності, ніж, пізнавши, відвернутися від святої заповіді, яку їм дано. ²²Справдилося на них правдиве прислів’я: «Пес повертається до своєї блювотини» і «Вимита свиня знову качається в багні».