1 Самуїла 18

18 ¹Коли Давид закінчив говорити із Саулом, душа Йонатана прив’язалася до душі Давида, і полюбив його Йонатан, як власну душу. ²Від того дня Саул тримав Давида при собі й не дозволяв йому повертатися до батькового дому. ³І уклав Йонатан заповіт із Давидом, бо любив його, як власну душу. ⁴Йонатан зняв плащ, що був на ньому, і віддав його Давидові, а разом із ним — своє вбрання, меч, лук і пояс.

⁵Давид мав успіх усюди, куди посилав його Саул, тож Саул поставив його над воїнами. І це подобалося всьому народові, а також слугам Саула.

⁶Коли вони поверталися, коли Давид ішов назад після перемоги над филистимлянином, із усіх міст Ізраїлю виходили жінки назустріч цареві Саулу, співаючи й танцюючи, радісні, з бубнами та музичними інструментами. ⁷Святкуючи, жінки співали одна одній: «Саул убив свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч».

⁸Саул запалав гнівом; ці слова були йому дуже прикрі. Він сказав: «Давидові приписують десятки тисяч, а мені — лише тисячі. Що ж йому залишилося, як не царство?» ⁹І від того дня Саул заздрісно стежив за Давидом. ¹⁰Наступного дня злий дух від нашого Отця напав на Саула, і він шаленів у своєму домі, а Давид грав на лірі, як робив щодня. Спис був у руці Саула. ¹¹Він метнув списа, подумавши: «Приб’ю Давида до стіни». Але Давид ухилився від нього двічі. ¹²Саул боявся Давида, бо наш Отець був із ним, а від Саула відступив. ¹³Тож Саул віддалив Давида від себе й настановив його тисяцьким, і Давид виводив народ на битву та приводив назад. ¹⁴Давид мав успіх в усіх своїх справах, бо наш Отець був із ним. ¹⁵Коли Саул побачив, яким надзвичайно успішним був Давид, то жахався його. ¹⁶А весь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він виводив їх на битву та приводив назад.

Давид здобуває Михаль усупереч підступам Саула

¹⁷Саул сказав Давидові: «Ось моя старша дочка Мерав. Я віддам її тобі за дружину — тільки будь мені хоробрим і веди битви нашого Отця». Бо Саул думав: «Нехай не моя рука буде проти нього, а рука филистимлян».

¹⁸Давид відповів Саулові: «Хто я такий, і що моя рідня, рід мого батька в Ізраїлі, щоб мені стати зятем царя?» ¹⁹Але коли настав час віддати Давидові Мерав, дочку Саула, її віддали за дружину Адріелові з Мехоли.

²⁰А Михаль, дочка Саула, покохала Давида. Коли Саул почув про це, йому це сподобалося. ²¹Саул подумав: «Віддам її йому як пастку, щоб рука филистимлян ударила його». Тож Саул сказав Давидові: «Сьогодні ти вдруге маєш нагоду стати моїм зятем».

²²Саул наказав своїм слугам: «Скажіть Давидові потай: „Ти до вподоби цареві, і всі його слуги люблять тебе. Тож стань його зятем“».

²³Слуги Саула переказали Давидові ці слова. Але Давид сказав: «Чи то, по-вашому, мала річ — стати зятем царя? Я ж бідний і незначний».

²⁴І слуги Саула переказали йому: «Ось що сказав Давид».

²⁵Саул сказав: «Скажіть Давидові: „Цар не хоче викупу за наречену, а тільки сто крайніх плотей филистимлян — помсту над ворогами царя“». А задумав він, щоб Давид загинув від рук филистимлян. ^a a v25 Приношення крайніх плотей ворогів як доказу вбитих було визнаним звичаєм воєнних трофеїв у стародавньому Ханаані та в сусідніх культурах. ²⁶Його слуги переказали Давидові ці слова, і йому було до вподоби стати зятем царя. І ще перш ніж минув визначений час, ²⁷Давид і його люди вийшли, убили двісті филистимлян і принесли їхні крайні плоті цареві, повністю відлічивши їх, щоб стати його зятем. Тож Саул віддав йому за дружину свою дочку Михаль. ²⁸Коли Саул побачив і зрозумів, що наш Отець був із Давидом і що Михаль, його дочка, любила його, ²⁹то Саул ще більше боявся Давида й став його ворогом на решту свого життя.

³⁰А воєначальники филистимлян раз у раз виходили на битву, і щоразу Давид мав більший успіх, ніж усі Саулові полководці, тож ім’я його стало вельми шанованим.