1 Самуїла 19

19 ¹Саул говорив зі своїм сином Йонатаном та з усіма своїми слугами про те, щоб убити Давида. Але Йонатан, син Саула, дуже любив Давида. ²Йонатан сказав Давидові: «Саул, мій батько, хоче вбити тебе, тож будь обережний уранці — сховайся й не потрапляй нікому на очі. ³Я вийду, стану біля свого батька в полі, де ти будеш, і поговорю з батьком про тебе, а тоді розкажу тобі все, що дізнаюся.»

⁴Йонатан добре говорив про Давида своєму батькові Саулові й сказав йому: «Нехай цар не грішить проти свого слуги Давида, бо він не згрішив проти тебе. Навпаки, його вчинки були дуже добрі для тебе. ⁵Він ризикнув своїм життям, щоб убити филистимлянина, і наш Отець здобув велику перемогу для всього Ізраїлю. Ти бачив це й радів. Чому ж ти маєш згрішити проти невинної крові, вбивши Давида без причини?»

⁶Саул послухав Йонатана й поклявся: «Як живий наш Отець, Давид не буде вбитий.»

⁷Йонатан покликав Давида й розповів йому все це, потім привів його до Саула, і Давид служив йому, як і раніше.

⁸Знову почалася війна. Давид вийшов, воював із филистимлянами, завдав їм великої поразки, і вони втекли від нього.

⁹Але злий дух від нашого Отця зійшов на Саула, коли той сидів у своєму домі зі списом у руці, а Давид грав на лірі. ¹⁰Саул хотів пришпилити Давида списом до стіни, але Давид ухилився, і спис устромився в стіну. Давид утік і врятувався тієї ночі. ¹¹Саул послав людей стежити за домом Давида, щоб убити його на світанку. Мелхола, Давидова дружина, попередила його: «Якщо ти не втечеш цієї ночі, то вранці будеш мертвий.» ¹²Тож Мелхола спустила Давида через вікно, і він утік та врятувався. ¹³Потім Мелхола взяла домашнього ідола, поклала його на ліжко, біля узголів’я поклала покривало з козячої шерсті й накрила його одежею. ¹⁴Коли Саул послав посланців схопити Давида, Мелхола сказала: «Він хворий.»

¹⁵Тоді Саул знову послав посланців побачити Давида, кажучи: «Принесіть його до мене разом із ліжком, щоб я вбив його.» ¹⁶Коли посланці ввійшли, на ліжку лежав домашній ідол, а біля узголів’я — покривало з козячої шерсті.

¹⁷Саул сказав Мелхолі: «Чому ти так обманула мене й відпустила мого ворога, щоб він утік?» Мелхола сказала Саулові: «Він сказав мені: „Відпусти мене, бо навіщо мені тебе вбивати?“»

¹⁸Давид утік і врятувався, прийшов до Самуїла в Раму й розповів йому все, що зробив йому Саул. Потім він із Самуїлом пішов, і вони оселилися в Найоті. ¹⁹Саулові сказали: «Давид у Найоті, що в Рамі.» ²⁰Саул послав посланців схопити Давида. Але коли вони побачили гурт пророків, що пророкували, і Самуїла, який стояв на чолі їх, Дух нашого Отця зійшов на Саулових посланців, і вони теж почали пророкувати. ²¹Саулові сказали про це; він послав інших посланців, і вони теж почали пророкувати. Саул знову послав посланців, утретє, і вони також почали пророкувати. ²²Нарешті Саул сам пішов до Рами й дійшов до великого колодязя, що в Сеху. Він запитав: «Де Самуїл і Давид?» «У Найоті, що в Рамі», — відповів хтось.

²³Він пішов до Найота, що в Рамі, але Дух нашого Отця зійшов і на нього, і він ішов, пророкуючи, аж поки не дійшов до Найота в Рамі. ²⁴Він теж зняв із себе одяг і пророкував перед Самуїлом, і лежав нагий увесь той день і всю ніч. Тому люди кажуть: «Чи й Саул серед пророків?»