1 Царів 13

13 ¹Чоловік нашого Отця прийшов з Юдеї до Вефіля за словом нашого Отця, коли Єровоам стояв біля жертовника, щоб кадити.

²За словом нашого Отця він викрикнув проти жертовника: «Жертовнику, жертовнику, так каже наш Отець: у домі Давида народиться син на ім’я Йосія. На тобі він принесе в жертву жерців висот, які кадять на тобі, і людські кістки спалять на тобі».

³Того дня він дав знак: «Ось знак, про який сказав наш Отець: жертовник розколеться, і попіл з нього висиплеться».

⁴Коли цар Єровоам почув, як чоловік нашого Отця викрикує проти жертовника у Вефілі, він простягнув руку від жертовника й сказав: «Схопіть його!» Та рука, яку він простягнув проти нього, усохла, і він не міг повернути її до себе. ⁵Жертовник розколовся, і попіл з нього висипався — то був знак, який дав чоловік нашого Отця за словом нашого Отця. ⁶Цар сказав чоловікові нашого Отця: «Благай ласки Бога твого й помолися за мене, щоб рука моя повернулася». Той звернувся до нашого Отця, і рука царя повернулася, як була раніше.

⁷Цар сказав чоловікові нашого Отця: «Ходімо додому, попоїж зі мною, і я дам тобі дарунок».

⁸Чоловік нашого Отця відповів цареві: «Навіть якщо даси мені півдому твого, я не піду з тобою й не їстиму хліба та не питиму води в цьому місці.

⁹Бо так наказало мені слово нашого Отця: „не їж хліба, не пий води й не вертайся тією дорогою, якою прийшов“».

¹⁰Тож він пішов іншою дорогою й не вернувся тим шляхом, яким прийшов до Вефіля.

¹¹У Вефілі жив один старий пророк. Прийшли його сини й розповіли йому все, що того дня зробив чоловік нашого Отця у Вефілі. Розповіли вони батькові й слова, які той сказав цареві.

¹²Батько запитав їх: «Якою дорогою він пішов?» І показали йому сини дорогу, якою пішов чоловік нашого Отця, що прийшов з Юдеї. ¹³Він сказав синам: «Осідлайте мені осла». Вони осідлали йому осла, і він сів на нього. ¹⁴Він подався за чоловіком нашого Отця й знайшов його, коли той сидів під дубом, і запитав: «Чи ти той чоловік нашого Отця, що прийшов з Юдеї?» «Я», — відповів той.

¹⁵Тоді він сказав йому: «Ходімо зі мною додому та з’їж хліба».

¹⁶Але той відповів: «Не можу я вернутися з тобою ані ввійти до тебе, і не їстиму хліба та не питиму води з тобою в цьому місці. ¹⁷Бо так сказав мені наш Отець своїм словом: „Не їж там хліба й не пий води та не вертайся тією дорогою, якою прийшов“».

¹⁸Він сказав: «Я теж пророк, як і ти; і ангел сказав мені за словом Бога: „Поверни його до свого дому, щоб він з’їв хліба й випив води“». Але він збрехав йому.

¹⁹Тож чоловік нашого Отця вернувся з ним, їв хліб у його домі й пив воду. ²⁰Коли вони сиділи за столом, було слово нашого Отця до пророка, який повернув його.

²¹І він викрикнув до чоловіка нашого Отця, що прийшов з Юдеї: «Так каже наш Отець: за те, що ти знехтував його словом і не послухався заповіді, яку дав тобі Отець твій, ²²а вернувся, їв хліб і пив воду в тому місці, про яке він сказав тобі: „Не їж хліба, не пий води“, — не ляже твоє тіло в гробниці батьків твоїх».

²³Після того, як чоловік нашого Отця поїв і попив, старий пророк осідлав йому осла, тому пророкові, якого він повернув. ²⁴Коли він ішов своєю дорогою, зустрів його на шляху лев і вбив його. Тіло його лежало кинуте на дорозі, осел стояв біля нього, і лев стояв біля тіла. ²⁵Люди, які проходили повз, побачили кинуте на дорозі тіло й лева, що стояв біля нього, і прийшли та розповіли про це в місті, де жив старий пророк. ²⁶Почувши це, пророк, що завернув його з дороги, сказав: «Це той чоловік нашого Отця, який знехтував словом нашого Отця; тому він віддав його левові, який розтерзав і вбив його, як і сказав йому». ²⁷Потім він сказав синам: «Осідлайте мені осла». І вони осідлали його. ²⁸Він пішов і знайшов тіло, кинуте на дорозі, а осел і лев стояли біля нього; лев не з’їв тіла й не розтерзав осла. ²⁹Пророк підняв тіло чоловіка нашого Отця, поклав його на осла й повернув назад; і прийшов він до міста, щоб оплакати та поховати його. ³⁰Він поклав тіло в свою гробницю, і оплакували його, промовляючи: «Ой, брате мій!»

³¹Поховавши його, він сказав синам: «Коли я помру, поховайте мене в гробниці, де похований чоловік нашого Отця; покладіть мої кістки біля його кісток. ³²Бо неодмінно збудеться слово, яке він викрикнув за словом нашого Отця проти жертовника у Вефілі та проти всіх святилищ на висотах у містах Самарії».

³³Після цього Єровоам усе одно не відвернувся від своєї злої дороги, а знову настановляв жерців висот з-поміж усього народу — кого хотів, того висвячував, і ті ставали жерцями висот. ³⁴І стало це гріхом для дому Єровоама, щоб винищити його й стерти з лиця землі.