Псалми 90 (89)

90 ¹Владико Отче, ти був нашим пристановищем з роду в рід. ²Перш ніж народилися гори, перш ніж ти створив землю і світ, від віку й до віку ти — наш Отець.

³Ти повертаєш людину в порох, кажучи: «Поверніться, сини людські».

⁴Адже тисяча років у твоїх очах — немов день, що вже минув, немов сторожа вночі. ⁵Ти зносиш їх, наче повінь; вони — немов сон, немов трава, що проростає зранку, ⁶уранці вона квітне й розростається, а надвечір в’яне й засихає.

⁷Адже ми гинемо від твого гніву, і від твоєї люті жахаємося. ⁸Ти поклав наші провини перед собою, наші потаємні гріхи — у світлі твого обличчя. ⁹Адже всі наші дні минають під твоїм гнівом; ми завершуємо свої роки, мов зітхання. ¹⁰Наших років — сімдесят, а як стане сили, то й вісімдесят; та приносять вони лише труд і біду — швидко минають, і ми відлітаємо. ¹¹Хто знає силу твого гніву? Твоя лють така велика, як страх, якого ти гідний. ¹²Навчи нас лічити наші дні, щоб ми здобули мудре серце.

¹³Повернися, наш Отче! Доки ж? Змилосердься над своїми рабами. ¹⁴Насити нас уранці твоєю незмінною любов’ю, щоб ми раділи й веселилися всі наші дні. ¹⁵Звесели нас за стільки днів, скільки ти упокорював нас, за стільки років, скільки ми бачили лихо. ¹⁶Нехай твої раби побачать твої діла, а їхні діти — твою велич.

¹⁷Нехай буде на нас прихильність Владики Отця; утверди нам діло наших рук — так, утверди діло наших рук.