Псалми 80 (79)

80 ¹Почуй, Пастирю Ізраїлю — наш Отче — ти, що ведеш Йосипа, немов отару; ти, що сидиш на престолі над херувимами, засяй. ²Перед Єфремом, Веніаміном та Манасією пробуди свою могутність; прийди, щоб спасти нас! ³Віднови нас, наш Отче; нехай засяє твоє обличчя, щоб ми спаслися. ⁴О Отче небесних військ, доки ти будеш палати гнівом на молитви свого народу? ⁵Ти годував їх хлібом сліз; ти напоїв їх слізьми повною мірою. ⁶Ти зробив нас причиною чвар для наших сусідів, і наші вороги глузують з нас між собою. ⁷Віднови нас, Отче небесних військ; нехай засяє твоє обличчя, щоб ми спаслися. ⁸Ти виніс виноградну лозу з Єгипту; ти вигнав народи й посадив її. ^a a v8 Виноградна лоза, яку наш Отець виніс із Єгипту, — це Ізраїль; пізніше Ісус називає себе «справжньою виноградною лозою» — вірним, у якому народ Отця нарешті приносить плід. ⁹Ти очистив землю перед нею; вона глибоко вкоренилася й наповнила край. ¹⁰Гори вкрилися її тінню, могутні кедри — її гілками. ¹¹Вона простягла свої віти до моря і свої пагони до Ріки. ^b b v11 Ріка: Євфрат, велика річка, що позначала північно-східний кордон Ізраїлю. ¹²Чому ти зруйнував її огорожу, так що всі, хто проходить дорогою, обривають її плоди? ¹³Вепр із лісу спустошує її, і всяке польове створіння годується нею. ¹⁴Повернися, Отче небесних військ! Поглянь із небес і подивися; подбай про цю виноградну лозу, ¹⁵про пагін, що його насадила твоя правиця, і про сина, якого ти виростив міцним для себе. ¹⁶Вона спалена вогнем, зрубана; вони гинуть від докору твого обличчя. ¹⁷Нехай рука твоя буде на мужі правиці твоєї, на сині людському, якого ти виростив міцним для себе. ^c c v17 Ізраїль молився, щоб «син людський» праворуч від нашого Отця був піднесений; Ісус бере цей самий титул для себе й сидить праворуч від Отця — справжній Син, у якому молитва здійснюється. ¹⁸Тоді ми не відвернемося від тебе; оживи нас, і ми будемо призивати твоє ім’я. ¹⁹Віднови нас, Отче небесних військ; нехай засяє твоє обличчя, щоб ми спаслися.