Притчі 8

8 ¹Хіба не кличе Мудрість, і хіба не підносить розум свій голос? ²На вершинах при дорозі, де сходяться стежки, там вона стоїть. ³Біля воріт, при вході до міста, біля дверей вона голосно кличе: ⁴«До вас, усі люди, я кличу; мій голос лине до всього людства. ⁵Ви, недосвідчені, навчіться розважливості; ви, нерозумні, здобудьте розумне серце. ⁶Слухайте, бо я говорю про шляхетне, і все, що кажу, — правильне. ⁷Мої уста промовляють істину, бо губи мої гидують злом. ⁸Усі слова моїх уст праведні; жодне з них не викривлене й не облудне. ⁹Для того, хто розуміє, вони всі зрозумілі, і правильні для тих, хто знаходить знання. ¹⁰Прийміть моє напучення замість срібла, і знання — краще за добірне золото, ¹¹бо мудрість краща за коштовності, і ніщо з того, чого ти прагнеш, не зрівняється з нею.

¹²Я, Мудрість, — Ісус, мудрість нашого Отця, — живу разом із розважливістю, і знаходжу знання та розсудливість. ¹³Страх перед нашим Отцем — це ненавидіти зло. Гордість і зарозумілість, лиху дорогу й лукаву мову — я ненавиджу. ¹⁴Моя — порада, і мудрість непохитна; я — розум; моя — сила. ¹⁵Завдяки мені царі царюють, і правителі встановлюють справедливе; ¹⁶завдяки мені володарі правлять, і вельможі — усі, хто править справедливо. ¹⁷Я люблю тих, хто любить мене, і ті, хто шукає мене, знаходять мене. ¹⁸Зі мною — багатство і честь, тривкий добробут і праведність. ¹⁹Мій плід кращий за золото, за щире золото, і те, що я даю, перевершує добірне срібло. ²⁰Я ходжу дорогою праведності, стежками справедливості, ²¹даючи багатство у спадок тим, хто любить мене, і наповнюючи їхні скарбниці.

²²Наш Отець породив мене на початку свого шляху, перше за свої прадавні діяння. ^a a v22 Мудрість — Син — була породжена, а не створена; він походить від нашого Отця споконвіку й розділяє його життя ще до того, як постало хоч щось. ²³Від віків я була заснована, від початку, перше ніж постала земля. ²⁴Коли ще не було глибоких вод, я була народжена, коли не було джерел, повних води. ²⁵Перше ніж гори були поставлені, перше ніж постали пагорби, я була народжена, ²⁶коли він ще не створив ні землі, ні полів її, ані першого пороху світу. ²⁷Коли він ставив небеса на місце, я була там; коли він окреслював коло над лицем безодні, ²⁸коли вгорі він укріплював небеса, коли утверджував джерела безодні, ²⁹коли він призначив морю його межу, щоб води не переступали своїх границь, коли визначав основи землі, ³⁰тоді я була біля нього, як майстер-будівничий, і була його повсякденною втіхою, завжди радіючи перед ним, ^b b v30 Деякі давні переклади читають тут «мале дитя» замість «майстер-будівничий», зображуючи Мудрість як дитину, що радіє біля Отця. ³¹радіючи в усьому його світі й тішачись людською родиною.

³²А тепер, діти мої, послухайте мене: блаженні ті, хто тримається моїх доріг. ³³Слухайте напучення й будьте мудрі; не нехтуйте ним. ³⁴Блаженний той, хто слухає мене, пильнуючи щодня біля моїх воріт, чекаючи при моїх дверях. ³⁵Бо хто знаходить мене, той знаходить життя й одержує ласку від нашого Отця. ³⁶А хто втрачає мене, той кривдить власну душу; усі, хто ненавидить мене, люблять смерть.»