Притчі 17

17 ¹Краще суха скоринка, з’їдена в мирі, ніж дім, повний бенкетів, зі сваркою. ²Розумний слуга пануватиме над негідним сином і поділить спадщину між братами. ³Горнило — для срібла, а піч — для золота, але наш Отець випробовує серця. ⁴Злочинець слухає лихі вуста; брехун дослухається до згубного язика. ⁵Хто глузує з бідного, той ображає свого Творця; хто радіє з чужого лиха, не залишиться безкарним. ⁶Онуки — вінець старих, а слава дітей — їхні батьки. ⁷Вишукана мова не личить дурневі — тим паче брехливі вуста шляхетному. ⁸Хабар здається чарівним амулетом тому, хто його дає; куди б він не повернувся, думає, що матиме успіх. ⁹Хто покриває провину, той шукає любові, а хто постійно нагадує про неї, той розлучає близьких друзів. ¹⁰Докір глибше проймає розумну людину, ніж сто ударів — дурня. ¹¹Бунтівна людина шукає лише зла, і жорстокий посланець буде посланий проти неї. ¹²Краще зустріти ведмедицю, позбавлену своїх ведмежат, ніж дурня в його безумстві. ¹³Якщо хтось відплачує злом за добро, зло ніколи не покине його дому. ¹⁴Почати сварку — це як прорвати греблю, тож облиш суперечку, перш ніж вона вибухне. ¹⁵Хто виправдовує нечестивого і хто засуджує праведного — обидва однаково огидні нашому Отцеві. ¹⁶Навіщо дурневі гроші в руці, щоб купити мудрість, коли немає в нього серця, щоб учитися? ¹⁷Друг любить за всіх часів, а брат народжується для часу біди. ¹⁸Хто позбавлений розуму, той б’є по руках, даючи поруку, і стає запорукою за свого ближнього. ¹⁹Хто любить беззаконня, той любить сварку; хто високо будує свої ворота, той накликає загибель. ²⁰Лукаве серце не знаходить добра, а підступний язик упадає в біду. ²¹Хто породжує дурня, той завдає горя самому собі; батько безбожного дурня не має радості. ²²Радісне серце — добрі ліки, а пригнічений дух висушує кості. ²³Нечестивий потай бере хабар, щоб скривити шляхи правосуддя. ²⁴Розважлива людина тримає мудрість перед очима, а очі дурня блукають по краях землі. ²⁵Дурний син — горе своєму батькові і гіркота для матері, яка його народила. ²⁶Карати праведного недобре, так само як бити шляхетних за їхню чесність. ²⁷Хто стримує свої слова, той має знання, а хто спокійний духом, той розсудлива людина. ²⁸Навіть дурня, який мовчить, вважають мудрим; коли він стуляє вуста, здається розважливим.