Смерть і життя — у язиці
Мова й самотність. Слова — глибокі води, що несуть смерть або життя, уста дурня — його власна пастка, а відповідати, не вислухавши, — сором. Розділ зауважує, що той, хто перший викладає свою справу, здається правим, доки його не розпитають, і що ображеного брата важко здобути.
18 1Хто відокремлюється, той шукає лише власних бажань; він повстає проти всякої здорової мудрості. 2Дурень не має втіхи в розумінні, а лише в тому, щоб виливати власні думки. 3Коли приходить злочестивість, приходить і зневага, а разом із безчестям — і ганьба. 4Слова з уст людини — глибокі води; джерело мудрості — потік, що струмує. 5Недобре виявляти прихильність до злочестивого, 6Уста дурня приносять чвари, 7Рот дурня — його згуба, 8Слова пліткаря — немов добірні ласощі; 9Хто недбалий у своїй праці, 10Ім’я нашого Отця — міцна вежа; 11Багатство заможного — його укріплене місто; 12Перед загибеллю людське серце пишається, 13Хто відповідає, перш ніж вислухає, тому це дурість і сором. 14Дух людини може підтримати її в недузі, 15Розумне серце здобуває знання, 16Дарунок людини відкриває їй дорогу й приводить її до поважних людей. 17Перший, хто викладає свою справу, здається правим, 18Кинутий жереб залагоджує суперечки й розділяє сильних супротивників. 19Скривдженого брата важче здобути, ніж укріплене місто, 20Плодом своїх уст насичується людині живіт; 21Смерть і життя — у владі язика, 22Хто знайшов дружину, той знайшов добро й отримує прихильність від нашого Отця. 23Бідний благає про милість, 24Чоловік, що має багато приятелів, може зазнати згуби,
