Притчі 16

16 ¹Задуми серця належать людині, а відповідь язика — від нашого Отця. ²Усі шляхи людини чисті в її власних очах, та наш Отець зважує спонуки. ³Довір свої справи нашому Отцеві, і твої задуми здійсняться. ⁴Наш Отець створив усе для своєї мети, навіть нечестивого — на день лиха. ⁵Кожен, хто гордий серцем, — огида для нашого Отця; будь певен, він не залишиться безкарним. ⁶Віддана любов і вірність спокутують гріх, а страх перед нашим Отцем відвертає людину від зла. ⁷Коли шляхи людини до вподоби нашому Отцеві, наш Отець навіть ворогів тієї людини примиряє з нею. ⁸Краще мале з праведністю, ніж великий прибуток з несправедливістю. ⁹Серце людини задумує свій шлях, а наш Отець спрямовує її кроки. ¹⁰Божественний присуд на устах царя; його уста не зраджують правосуддя. ¹¹Чесні терези й ваги належать нашому Отцеві; усяка вага та міра — його діло. ¹²Огидно царям чинити зло, бо праведністю утверджується престол. ¹³Праведні уста — втіха царів, і вони люблять того, хто говорить правду. ¹⁴Гнів царя — вісник смерті, та мудрий чоловік його втихомирить. ¹⁵У світлі обличчя царя — життя, а його прихильність — немов хмара з весняним дощем. ¹⁶Наскільки краще здобути мудрість, ніж золото! Здобути розуміння цінніше за срібло. ¹⁷Дорога праведних відвертається від зла; хто береже свій шлях, той оберігає своє життя. ¹⁸Гордість передує погибелі, а пихатий дух — падінню. ¹⁹Краще бути смиренним духом серед убогих, ніж ділити здобич із гордими. ²⁰Хто зважає на слово, той знайде добро, і блаженний той, хто надіється на нашого Отця. ²¹Мудрого серцем називають розсудливим, а приємна мова збільшує переконливість. ²²Розуміння — джерело життя для того, хто його має, а дурнів напоумлює їхня власна дурість. ²³Серце мудрого робить його мову розумною й додає переконливості його устам. ²⁴Приємні слова — немов стільник меду, солодкі для душі й цілющі для кісток. ²⁵Буває шлях, що здається людині правильним, та кінець його — дорога смерті. ²⁶Апетит робітника працює на нього; голод його підганяє. ²⁷Нікчемна людина викопує зло, і на її устах — пекучий вогонь. ²⁸Лукавий чоловік сіє чвари, а пліткар розлучає близьких друзів. ²⁹Жорстока людина зваблює свого ближнього і веде його згубною дорогою. ³⁰Хто підморгує очима, замишляє лукавство; хто стуляє губи, той задумав зло. ³¹Сивина — вінець слави; її здобувають на шляху праведності. ³²Краще терпляча людина, ніж могутня, і хто панує над своїм духом, ніж той, хто здобуває місто. ³³Жереб кидають у поділ, та кожне його рішення — від нашого Отця.