Михей 1

1 ¹Слово нашого Отця до Михея з Морешета за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, царів Юдеї, — те, що він побачив про Самарію та Єрусалим. ²Слухайте, усі народи; слухай, земле, і все, що її наповнює, — нехай Владика Отець буде свідком проти вас, Владика Отець зі свого святого храму. ³Бо погляньте — наш Отець виходить зі свого місця; він зійде й ступатиме на висоти землі. ⁴Гори розтануть під ним, і долини розколються, мов віск перед вогнем, мов води, вилиті по крутому схилу. ⁵Усе це через те, що Яків збунтувався і дім Ізраїлів згрішив. Що таке бунт Якова? Хіба не Самарія? А що таке висота Юди? Хіба не Єрусалим? ⁶Тож зроблю Самарію купою руїн серед поля, місцем для насадження виноградників. Скочу її каміння в долину й оголю її підвалини. ⁷Усі її різьблені образи буде розбито, усю її платню спалено у вогні; усіх її ідолів я спустошу. Бо з платні блудниці вона їх зібрала, і до платні блудниці вони повернуться.

⁸Через це я голоситиму й ридатиму; ходитиму роздягнений і голий. Вити буду, як шакали, і стогнати, як страуси. ⁹Бо рана її невиліковна; вона дійшла аж до Юди. Досягла брами мого народу, аж до Єрусалима. ¹⁰Не розповідайте про це в Ґаті; зовсім не плачте. У Бет-ле-Афрі качайтеся в поросі. ^a a v10 Назви міст у цьому уривку вплетені у слова пророка як гра слів — Бет-ле-Афра звучить, як єврейське «дім пороху», тож її мешканцям велять качатися в поросі. ¹¹Проходьте своєю дорогою, жителі Шафіру, у наготі та ганьбі. Жителі Цаанану не виходять; голосіння Бет-Ецелю не лишає вам місця, де стати. ¹²Бо жителі Мароту тривожно чекають добра, адже лихо зійшло від нашого Отця до брами Єрусалима. ¹³Запрягайте коней у колісницю, жителі Лахішу. Він був початком гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайшлися бунти Ізраїля. ¹⁴Тому даси прощальні дари Морешет-Ґату; доми Ахзіву стануть оманою для царів Ізраїля. ¹⁵Ще раз приведу завойовника на тебе, жителю Мареші; слава Ізраїля прийде до Адуламу. ¹⁶Оголи свою голову й обстрижи волосся за дітьми, яких любиш; зроби себе лисим, як орел, бо вони підуть від тебе в полон. ^b b v16 Птах, про якого йдеться, — це, найімовірніше, білоголовий сип, відомий своєю голою, безперою головою; це образ повної, видимої лисини.