Лють Йони
Милосердя — саме те, чого Йона боявся. Він визнає, що втік, бо знав: наш Отець змилосерджується, — і просить смерті. Рослина затіняє його, черв’як її нищить, і наш Отець питає, чому рослина, яку він не вирощував, важить більше, ніж місто з тисячами людей.
4 1А Йону це дуже засмутило, і він запалав гнівом. 2Він молився до нашого Отця: «Благаю, Отче, хіба не це я казав, коли ще був у своїй рідній землі? Саме тому я спершу втік до Таршишу — бо знав, що ти Отець милостивий і милосердний, повільний до гніву, сповнений незмінної любові, і Той, хто жаліє та не насилає лиха. 3Тепер же, Отче наш, благаю, забери від мене моє життя, бо смерть для мене краща за життя.»
4А наш Отець сказав: «Чи годиться тобі так гніватися?»
5Йона вийшов з міста й сів на схід від нього, зробив собі там курінь і сів під ним у затінку, чекаючи, щоб побачити, що станеться з містом. 6А наш Отець призначив рослину й виростив її над Йоною, щоб вона затінювала йому голову та полегшувала його страждання. І Йона дуже зрадів тій рослині. 7На світанку наступного дня наш Отець призначив черв’яка, який напав на рослину, і вона зів’яла. 8Коли зійшло сонце, наш Отець послав палючий східний вітер; сонце пекло Йоні в голову, аж він знемігся. Він благав собі смерті: «Краще мені померти, ніж жити.»
9Але наш Отець запитав Йону: «Чи годиться тобі гніватися через рослину?» Той відповів: «Годиться — так гніваюся, що ладен померти.»
10А наш Отець сказав: «Ти пожалів рослину, над якою не працював і якої не вирощував, що виросла за одну ніч і за одну ніч загинула. 11То чи не маю Я пожаліти Ніневію, те велике місто, в якому більш ніж сто двадцять тисяч людей, котрі не можуть відрізнити правої руки від лівої, та ще й багато худоби?» a a v11 Книга завершується питанням нашого Отця про милосердя — його серцем до народів поза Ізраїлем. Ісус згадує Йонині три дні й три ночі як знак свого власного воскресіння (Матвія 12:38-41), а покаяння ніневійців — як суд над нерозкаяним Ізраїлем.
