Ісая 59

59 ¹Ось, рука нашого Отця не закоротка, щоб спасти, і вухо його не глухе, щоб почути. ²А ваші провини відділили вас від вашого Отця, а ваші гріхи сховали від вас його обличчя, так що він не чує. ³Бо ваші руки заплямовані кров’ю, а ваші пальці — гріхом; ваші губи промовляли брехню, ваш язик бурмоче злобу. ⁴Ніхто не кличе до справедливості, і ніхто не веде позов чесно. Вони надіються на порожнечу й говорять брехню; вони зачинають біду й народжують зло. ⁵Вони висиджують яйця гадюк і тчуть павутину; хто їсть їхні яйця, помирає, а коли якесь розчавити, вилуплюється гадюка. ⁶Їхнє павутиння не може стати одягом, і вони не можуть укритися тим, що роблять. Їхні діла — це діла беззаконня, і їхні руки повні насильства. ⁷Їхні ноги біжать до зла, і вони поспішають проливати невинну кров. Їхні думки — думки беззаконня; руїна й знищення на кожній їхній дорозі. ⁸Дороги миру вони не знають, і немає справедливості на їхніх стежках. Вони зробили свої шляхи кривими; ніхто, хто ними ходить, не знає миру. ⁹Тому справедливість далеко від нас, і праведність не досягає нас. Чекаємо світла, але є лише темрява; сяйва, але ходимо в мороці. ¹⁰Ми намацуємо стіну, мов сліпі; мов ті, що без очей, намацуємо. Спотикаємося опівдні, наче в сутінках; серед дужих ми немов мертві. ¹¹Ми всі ричимо, мов ведмеді, і жалібно стогнемо, мов голуби. Чекаємо справедливості, та немає її; спасіння, та воно далеко від нас. ¹²Бо багато наших бунтів перед тобою, і наші гріхи свідчать проти нас. Наші бунти з нами, і свої провини ми знаємо: ¹³ми бунтували й зрікалися нашого Отця, відверталися, щоб не йти за нашим Отцем, говорили утиск і непокору, зачинали й бурмотіли брехливі слова із серця.

¹⁴Тож справедливість відтіснено, і праведність стоїть оддалік; бо правда спіткнулася на площі, і чесність не може ввійти. ¹⁵Правди немає, і хто відвертається від зла, стає здобиччю. Наш Отець побачив це й був невдоволений, що немає справедливості. ¹⁶Він побачив, що немає нікого, і жахнувся, що ніхто не заступиться; тож його власна рука принесла спасіння, і його праведність підтримала його. ^a a v16 Наш Отець побачив, що ніхто не може спасти, тож послав свою власну руку — силу свого спасіння. Іван ототожнює руку нашого Отця з Ісусом (Івана 12:38). ¹⁷Він одягнув праведність, мов панцир, і шолом спасіння на свою голову; зодягнувся в шати виправдання й загорнувся в ревність, мов у плащ.

¹⁸За їхніми вчинками так він і відплатить: гнів — своїм противникам, відплату — своїм ворогам; далеким узбережжям він віддасть належне їм. ¹⁹Тож боятимуться імені нашого Отця від заходу, і його слави — від сходу сонця; бо він прийде, мов бурхлива ріка, гнана вітром нашого Отця. ²⁰Тоді Відкупитель — Ісус — прийде на Сіон, до тих у Якові, хто відвертається від своїх гріхів, — каже наш Отець. ^b b v20 Павло цитує цей вірш про повернення Ісуса — Римлян 11:26. Відкупитель, який приходить на Сіон, щоб зібрати дітей нашого Отця, — це Ісус.

²¹«Щодо мене, то ось мій заповіт із ними», — каже наш Отець: «Мій Дух, що на тобі, і мої слова, які я вклав у твої вуста, не відступлять від твоїх вуст, ні від вуст твоїх дітей, ні від вуст дітей твоїх дітей», — каже наш Отець, — «віднині й навіки».