Ісая 40

40 ¹Утішайте, утішайте народ мій, — каже ваш Отець. ²Промовляйте ніжно до Єрусалима і проголосіть йому, що його тяжка служба завершилася, що його провину прощено, що він одержав з руки нашого Отця вдвічі за всі свої гріхи.

³Голос кличе: У пустелі приготуйте дорогу нашому Отцеві; прокладіть пряму дорогу через пустиню для нашого Отця. ^a a v3 Усі чотири Євангелії відносять це пророцтво про голос, що кличе в пустелі, до Івана Хрестителя, який готував дорогу для Ісуса (Марка 1:3, Матвія 3:3, Луки 3:4, Івана 1:23). Той, кому готують дорогу, — це Ісус, у якому наш Отець приходить до свого народу. ⁴Кожна долина підніметься, а кожна гора й пагорб понизяться; крива земля стане рівною, а нерівні місця стануть долиною. ⁵І відкриється слава нашого Отця, і всі люди разом її побачать, бо уста нашого Отця промовили.

⁶Голос каже: «Волай!» А я сказав: «Що мені волати?» Усі люди — як трава, і вся їхня вірність — як польова квітка. ⁷Трава засихає, квітка в’яне, коли подих нашого Отця повіє на неї; справді, люди — то трава. ⁸Трава засихає, квітка в’яне, але слово нашого Отця стоїть повіки.

⁹Зійди на високу гору, Сіоне, віснику доброї звістки; підніми свій голос із силою, Єрусалиме, віснику доброї звістки. Підніми його, не бійся; скажи містам Юди: «Ось ваш Отець!» ¹⁰Ось Всевладний Отець приходить із силою, і рука його владарює за нього; ось нагорода його з ним, і відплата його йде перед ним. ¹¹Він пастиме свою отару, як пастух; збере ягнят у свої обійми й пригорне їх до свого серця; лагідно вестиме тих, що мають малят. ^b b v11 Наш Отець — це пастух, який збирає своїх ягнят і пригортає їх до свого серця. Ісус перейняв цю саму пастирську турботу, коли сказав: «Я — добрий пастир» (Івана 10:11). ¹²Хто виміряв води жменею своєї руки й відміряв небеса п’яддю своєї руки, умістив порох землі в мірку та зважив гори на терезах, а пагорби — на вазі? ¹³Хто спрямовував Дух нашого Отця, або як його радник навчав його? ¹⁴З ким він радився, і хто напоумив його? Хто навчив його стежки справедливості, і навчив його знання, і показав йому дорогу розуміння? ¹⁵Народи — наче крапля з відра, і лічаться, як порох на терезах; він підіймає острови, наче дрібний пил. ¹⁶Лівану не досить, щоб розпалити вогонь, і звірів його не досить на цілопалення. ¹⁷Усі народи — як ніщо перед ним; він вважає їх за менше, ніж ніщо, і за порожнечу. ¹⁸Кому ж тоді ви уподібните нашого Отця? Або яку подобу ви порівняєте з ним? ¹⁹Ідол! Майстер відливає його, а золотар покриває його золотом і відливає для нього срібні ланцюжки. ²⁰Хто надто бідний для такої пожертви, вибирає дерево, що не гниє; він шукає вправного майстра, щоб поставити ідола, який не впаде. ²¹Хіба ви не знаєте? Хіба ви не чуєте? Хіба не сказано вам від початку? Хіба ви не зрозуміли від заснування землі? ²²Він сидить на престолі над кругом землі, а мешканці її внизу — наче коники; він розстилає небеса, як тонке покривало, напинає їх, як намет для життя. ²³Він обертає князів у ніщо й робить правителів землі порожнечею. ²⁴Щойно їх посаджено, щойно посіяно, щойно їхнє стебло пустило корінь у землю, як він повіє на них — і вони засихають, а буря відносить їх, наче полову.

²⁵«Кому ж тоді ви уподібните мене, щоб я був подібний до нього?» — каже Святий.

²⁶Підведіть очі до небес і погляньте: хто створив усе це? Той, хто виводить їхнє воїнство за числом, кличе їх усіх на ім’я; бо він великий силою й могутній потугою, і жодне з них не пропаде. ²⁷Чому ти кажеш, Якове, і нарікаєш, Ізраїлю: «Моя дорога прихована від нашого Отця, і мій Отець не зважає на моє право»? ²⁸Хіба ти не знав? Хіба ти не чув? Наш Отець — вічний Отець, Творець кінців землі. Він не знемагає й не втомлюється; ніхто не збагне його розуміння. ²⁹Він дає силу знесиленому й примножує міць безсилому. ³⁰Навіть юнаки знемагають і втомлюються, і молоді падають знесилені; ³¹але ті, хто надіється на нашого Отця, оновлять свою силу; вони злетять на крилах, наче орли; бігтимуть — і не втомляться; ітимуть — і не знеможуться.