2 Хронік 32

32 ¹Після цих подій та цих учинків вірності Сеннахерім, цар Ассирії, вторгся в Юдею, обложив її укріплені міста й мав намір захопити їх для себе. ²Коли Єзекія побачив, що Сеннахерім прийшов, маючи намір воювати проти Єрусалима, ³він порадився зі своїми сановниками та воїнами про те, щоб перекрити джерела за містом, і вони допомогли йому. ⁴Зібралося багато людей і перекрили всі джерела та потік, що протікав через край, кажучи: «Навіщо царям Ассирії приходити й знаходити вдосталь води?»

⁵Він наполегливо працював, відбудовуючи всі зруйновані ділянки муру, звів на ньому вежі, збудував іззовні ще один мур, зміцнив Мілло в місті Давида й виготовив багато зброї та щитів. ^a a v5 Мілло — це система терасованого насипу та підпірних стін, вбудованих у схил пагорба Міста Давида. ⁶Він поставив над народом воєначальників, зібрав їх на площі біля міської брами й підбадьорив їх: ⁷«Будьте сильні й мужні. Не бійтеся й не страшіться царя Ассирії та всієї його орди, бо з нами більше, ніж із ним. ⁸З ним лише рука тіла, а з нами наш Отець, щоб допомагати нам і вести наші битви.» І народ поклався на слова Єзекії, царя Юдеї.

Сеннахерім глузує з нашого Отця

⁹Після цього, коли Сеннахерім, цар Ассирії, облягав Лахіш з усіма своїми силами, він послав своїх слуг до Єрусалима, до Єзекії, царя Юдеї, і до всіх юдеїв, що були там, кажучи: ¹⁰«Так говорить Сеннахерім, цар Ассирії: На що ви надієтеся, залишаючись в облозі в Єрусалимі? ¹¹Хіба не Єзекія обманює вас, віддаючи вас на смерть від голоду та спраги, коли каже: „Господь, наш Бог, врятує нас від руки царя Ассирії“? ¹²Хіба не Єзекія усунув його пагорби та жертовники, наказавши Юдеї та Єрусалиму вклонятися біля одного жертовника й там палити жертви? ¹³Хіба ви не знаєте, що я та мої батьки зробили всім народам інших земель? Хіба боги тих народів змогли врятувати свої землі від моєї руки? ¹⁴Котрий із богів народів, яких мої батьки прирекли на знищення, зміг урятувати свій народ від моєї руки? Як же тоді ваш Бог урятує вас від моєї руки? ¹⁵Тож нехай Єзекія не обманює й не вводить вас так в оману, і не вірте йому, бо жоден бог жодного народу чи царства не зміг урятувати свій народ від моєї руки чи від руки моїх батьків, — тим паче ваш Бог не врятує вас від моєї руки!»

¹⁶І слуги його говорили ще більше проти нашого Отця та проти його слуги Єзекії. ¹⁷Сеннахерім також написав листи, у яких зневажав нашого Отця, Бога Ізраїлю, і говорив проти нього: «Боги народів не врятували свого народу від моєї руки, тож і Бог Єзекії не врятує свого народу від моєї руки.» ¹⁸І вони голосно кричали юдейською мовою до жителів Єрусалима, що були на мурі, щоб налякати й жахнути їх і захопити місто. ¹⁹Вони говорили про Бога Єрусалима, як про богів народів землі, витвір людських рук.

²⁰Тоді цар Єзекія та пророк Ісая, син Амоца, молилися про це, волаючи до неба. ²¹І наш Отець послав ангела, який убив кожного хороброго воїна, воєначальника та сановника в таборі ассирійського царя. Сеннахерім з ганьбою повернувся до свого краю, а коли ввійшов до храму свого бога, деякі з його власних синів убили його там мечем. ²²Так наш Отець урятував Єзекію та жителів Єрусалима від руки Сеннахеріма, царя Ассирії, і від усіх інших, і дбав про них з усіх боків. ²³Багато хто приносив дари нашому Отцеві в Єрусалим і коштовності Єзекії, цареві Юдеї, і відтоді всі народи високо шанували Єзекію.

Хвороба, гордість і процвітання Єзекії

²⁴У ті дні Єзекія захворів смертельно; він помолився нашому Отцеві, який відповів йому, давши йому знак. ²⁵Але Єзекія не віддячив за добро, яке йому було вчинене; серце його загордилося, тож гнів прийшов на нього, на Юдею та Єрусалим. ²⁶Тоді Єзекія упокорився за гордість свого серця, він і жителі Єрусалима, тож гнів нашого Отця не зійшов на них за днів Єзекії.

²⁷Єзекія мав велике багатство та шану. Він збудував сховища для срібла, золота, коштовного каміння, пахощів, щитів та інших цінностей, ²⁸сховища для врожаю зерна, молодого вина та олії, стійла для всілякої худоби й загони для отар. ²⁹Він збудував собі міста й придбав великі отари та стада, бо наш Отець дав йому дуже велике багатство. ³⁰Єзекія перекрив верхнє джерело Гіхону й спрямував воду вниз на західний бік міста Давида. І він мав успіх в усьому, що робив. ³¹Коли правителі Вавилона послали до нього посланців, щоб розпитати про знак, який стався в краю, наш Отець залишив його самого, щоб випробувати його й пізнати все, що було в його серці.

³²Інші діяння Єзекії та його вірні вчинки записані у видінні пророка Ісаї, сина Амоца, у Книзі царів Юдеї та Ізраїлю. ³³І спочив Єзекія зі своїми предками, і поховали його у верхніх гробницях синів Давида. Уся Юдея та жителі Єрусалима вшанували його при смерті. А замість нього зацарював його син Манасія.