2 Хронік 33

33 ¹Манасії було дванадцять років, коли він став царем, і царював він п’ятдесят п’ять років у Єрусалимі. ²Він чинив зло в очах нашого Отця, наслідуючи огидні звичаї народів, яких наш Отець прогнав перед ізраїльтянами. ³Він знову відбудував пагорби для жертвоприношень, які зруйнував його батько Єзекія, спорудив жертовники Ваалам, поробив стовпи Ашери і вклонявся всім силам небесним та служив їм.

⁴Він збудував жертовники в домі нашого Отця, про який наш Отець сказав: «У Єрусалимі ім’я моє перебуватиме навіки».

⁵Він збудував жертовники всім силам небесним в обох дворах дому нашого Отця. ⁶У долині Бен-Гінном він приносив своїх синів у жертву вогню, займався ворожінням, віщуванням і чаклунством, звертався до викликачів духів та ворожбитів. Він чинив велике зло перед нашим Отцем, викликаючи його гнів.

⁷Він поставив різьбленого ідола, якого зробив, у домі нашого Отця, про який наш Отець сказав Давидові та його синові Соломону: «У цьому домі й у Єрусалимі, який я обрав з усіх племен Ізраїля, я покладу ім’я моє навіки. ⁸Я більше ніколи не вижену Ізраїля із землі, яку я дав вашим предкам, якщо тільки вони будуть пильно дотримуватися всього, що я заповів їм, — усього закону, постанов і правил, даних через Мойсея».

⁹Але Манасія ввів в оману Юдею та жителів Єрусалима, чинячи більше зла, ніж народи, яких наш Отець знищив перед Ізраїлем.

¹⁰Наш Отець говорив до Манасії та його народу, але вони не слухали. ¹¹Тож наш Отець навів на них воєначальників царя Ассирії; вони схопили Манасію гаками, закували його в бронзові кайдани й повели до Вавилона. ^a a v11 Стародавні завойовники вели полонених за гак чи кільце, протягнуте крізь ніс або губу. ¹²У скорботі він шукав ласки нашого Отця, глибоко впокорюючись перед Богом своїх батьків. ¹³Він молився до нього, і наш Отець, зворушений його благанням, почув його волання про милість, повернув його до Єрусалима, до його царства. Тоді Манасія дізнався, що наш Отець — Бог. ^b b v13 Манасія був найлихішим царем Юдеї, та коли він упокорився, наш Отець почув його й повернув додому — немає дитини, яка згрішила б так, щоб Отець не прийняв її.

¹⁴Після цього він відбудував зовнішній мур Міста Давидового, на захід від Гіхону в долині аж до входу в Рибну браму, навколо Офела, піднявши його дуже високо. Він поставив воєначальників в усіх укріплених містах Юдеї. ¹⁵Він усунув чужих богів та ідола з дому нашого Отця разом з усіма жертовниками, які спорудив на храмовій горі та в Єрусалимі, і викинув їх з міста. ¹⁶Він відбудував жертовник нашого Отця, приніс на ньому мирні та подячні жертви й наказав Юдеї служити нашому Отцеві, Богові Ізраїля. ¹⁷Проте народ усе ще приносив жертви на пагорбах, але тільки нашому Отцеві, своєму Богові.

¹⁸Інші діяння Манасії, його молитва до нашого Отця і слова провидців, звернені до нього в ім’я нашого Отця, Бога Ізраїля, записані в літописі царів Ізраїля. ¹⁹Його молитва, те, як наш Отець зворушився ним, увесь його гріх та невірність, а також місця, де він побудував пагорби, поставив стовпи Ашери й різьблених ідолів, перш ніж упокорився, — усе це записане в літописі провидців. ²⁰Манасія помер, і його поховали в його палаці. А царем замість нього став його син Амон.

Амон відмовляється впокоритися

²¹Амонові було двадцять два роки, коли він став царем, і царював він два роки в Єрусалимі. ²²Він чинив зло перед нашим Отцем, як і його батько Манасія. Амон приносив жертви всім різьбленим ідолам, яких зробив Манасія, і служив їм. ²³На відміну від свого батька Манасії, він не впокорився перед нашим Отцем; натомість Амон примножив свою провину. ²⁴Слуги Амона змовилися проти нього й убили його в його палаці. ²⁵Народ тієї землі повбивав усіх, хто змовився проти царя Амона, і поставив царем замість нього його сина Йосію.