2 Хронік 34

34 ¹Йосії було вісім років, коли він став царем, і царював він тридцять один рік у Єрусалимі. ²Він робив те, що було правильним в очах нашого Отця, і ходив дорогами свого батька Давида, не збочуючи ні праворуч, ні ліворуч.

³На восьмому році свого царювання, бувши ще юнаком, він почав шукати нашого Отця, Бога свого батька Давида. А на дванадцятому році почав очищати Юдею та Єрусалим від висот, стовпів Ашери, різьблених ідолів і литих металевих ідолів. ⁴У його присутності поруйнували жертовники Ваалів; він порубав жертовники для кадіння, що були над ними, потрощив стовпи Ашери, різьблених та литих ідолів, стер їх на порох і розсіяв його по могилах тих, хто приносив їм жертви. ⁵Кості жерців він спалив на їхніх жертовниках і так очистив Юдею та Єрусалим. ⁶У містах Манасії, Єфрема та Симеона, аж до Нефталима, серед їхніх руїн довкола. ^a a v6 Північні міста, які відвідав Йосія, здебільшого лежали в руїнах після ассирійського завоювання та виселення, що сталися десятиліттями раніше. ⁷Він поруйнував жертовники, розтрощив на порох стовпи Ашери та різьблених ідолів і порубав усі жертовники для кадіння по всьому Ізраїлі. Потім повернувся до Єрусалима.

⁸На вісімнадцятому році свого царювання, очистивши землю та дім, він послав Шафана, сина Азалії, Маасію, правителя міста, та Йоаха, сина Йоахаза, літописця, щоб відбудувати дім нашого Отця. ⁹Вони прийшли до первосвященника Хілкії й передали срібло, принесене до дому нашого Отця, яке левити, що стерегли брами, зібрали від Манасії, Єфрема та всього останку Ізраїля, від усієї Юдеї та Веніаміна, а також від жителів Єрусалима. ¹⁰Вони віддали його майстрам, які наглядали за домом нашого Отця, а майстри, що працювали в домі нашого Отця, використали його на ремонт та відновлення. ¹¹Вони заплатили теслям і будівельникам, щоб ті купили тесаний камінь та деревину на бруси й балки для будівель, які царі Юдеї довели до руїни. ¹²Ці люди працювали сумлінно. Над ними, керуючи роботою, були Яхат та Авдій, левити з синів Мерарі, і Захарія та Мешуллам із синів Кегата; а також левити, усі вправні музиканти, ¹³наглядали за робітниками, скеровуючи всіх працівників у кожному ділі. Деякі левити були писарями, урядниками та воротарями.

Хілкія знаходить книгу Закону

¹⁴Коли виносили срібло, принесене до дому нашого Отця, священник Хілкія знайшов книгу Закону нашого Отця, дану через Мойсея. ¹⁵Хілкія сказав писареві Шафанові: «Я знайшов книгу Закону в домі нашого Отця» — і дав її Шафанові.

¹⁶Шафан приніс цареві книгу й доповів: «Твої слуги роблять усе, що доручено їм. ¹⁷Вони зібрали срібло, знайдене в домі нашого Отця, і передали його наглядачам та робітникам». ¹⁸Писар Шафан сказав цареві: «Священник Хілкія дав мені книгу» — і прочитав її перед царем.

¹⁹Коли цар почув слова Закону, він роздер свій одяг. ²⁰Цар наказав Хілкії, Ахікаму, синові Шафана, Авдону, синові Міхи, писареві Шафану та Асаї, царському слузі: ²¹«Ідіть, запитайте нашого Отця за мене й за тих, хто залишився в Ізраїлі та Юдеї, про слова знайденої книги. Великий-бо гнів його, вилитий на нас, бо наші предки не берегли слова нашого Отця й не робили всього написаного в цій книзі».

²²Тож Хілкія та царські люди пішли до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Токхата, сина Хасри, доглядача одежі. Вона жила в Другій дільниці Єрусалима. І вони говорили з нею про це.

²³Вона сказала їм: «Так говорить наш Отець, Бог Ізраїля: Скажіть чоловікові, який послав вас до мене: ²⁴Так говорить наш Отець: ось я наведу нещастя на це місце та на його жителів — усі прокляття, написані в книзі, яку читали перед царем Юдеї. ²⁵За те, що вони покинули мене й приносили жертви іншим богам, гнівлячи мене всім, що робили їхні руки, лютість моя виллється на це місце й не згасне. ²⁶А цареві Юдеї, який послав вас запитати мене, скажіть так: Так говорить наш Отець, Бог Ізраїля, про слова, які ти почув: ²⁷За те, що зм’якло твоє серце і ти впокорився перед нашим Отцем, коли почув його слова проти цього місця та його жителів, і впокорився переді мною, роздер свій одяг і плакав переді мною, — я теж почув тебе, каже наш Отець. ²⁸Я прилучу тебе до твоїх предків, і ти будеш покладений у свою могилу в мирі. Твої очі не побачать жодного з того нещастя, яке я наводжу на це місце та на його народ». Тож вони принесли цареві цю відповідь.

²⁹Тоді цар скликав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима. ³⁰Цар зійшов до дому нашого Отця з усіма мужами Юдеї, жителями Єрусалима, священниками, левитами та всім народом, від великого до малого. І прочитав їм усі слова книги Заповіту, знайденої в домі нашого Отця. ³¹Цар став на своє місце й уклав заповіт перед нашим Отцем — щоб іти за нашим Отцем, дотримуватися його заповідей, свідчень та постанов усім своїм серцем і всією своєю душею й виконувати слова заповіту, написані в цій книзі. ³²Він зобов’язав до нього всіх, хто був у Єрусалимі та Веніаміні, і жителі Єрусалима чинили за заповітом нашого Отця, Бога їхніх батьків. ³³Йосія усунув усе гидотне з усіх земель, що належали синам Ізраїля, і спонукав кожного в Ізраїлі служити нашому Отцеві, їхньому Богові. Поки він жив, вони не відступали від нашого Отця.