2 Хронік 20

20 ¹Згодом моавитяни й аммонітяни разом з деякими меунітянами прийшли воювати проти Йосафата. ²Прийшли посланці й сповістили Йосафата: «Велике військо йде проти тебе з-за Мертвого моря, з Едому, і воно вже в Хацацон-Тамарі» (Ен-Ґеді). ³Йосафат злякався, тож вирішив шукати нашого Отця й оголосив піст по всій Юдеї. ⁴Юдеї зібралися, щоб шукати нашого Отця; з кожного юдейського міста приходили вони шукати його.

⁵Тоді Йосафат став серед громади Юдеї та Єрусалима, у домі нашого Отця, перед новим двором. ⁶Він промовив: «Отче наш, Боже наших предків, хіба не ти наш Отець на небесах? Ти пануєш над усіма царствами народів. У твоїй руці сила й могутність, і ніхто не встоїть проти тебе. ⁷Отче наш, хіба не ти вигнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і не віддав її навіки нащадкам Авраама, твого друга? ⁸Вони оселилися в ній і збудували в ній святилище для твого імені, кажучи: ⁹якщо спіткає нас біда — меч суду, моровиця чи голод, — ми станемо перед цим домом і перед тобою, бо твоє ім’я в цьому домі, і закличемо до тебе в нашій скруті, а ти почуєш і спасеш. ¹⁰А тепер ось Аммон, Моав і гора Сеїр — ти не дозволив Ізраїлеві вдертися до них, коли вони виходили з Єгипту; Ізраїль обминув їх і не знищив їх. ¹¹Поглянь, чим вони нам віддячують, приходячи, щоб вигнати нас із володіння, яке ти дав нам у спадок. ¹²Отче наш, хіба ти не осудиш їх? Ми безсилі проти цього великого війська, що йде на нас; ми не знаємо, що робити, але очі наші звернені до тебе».

¹³Усі юдеї стояли там перед нашим Отцем разом зі своїми малятами, своїми дружинами й дітьми.

¹⁴Тоді Дух нашого Отця зійшов на Яхазіїла, сина Захарії, сина Венаї, сина Єіїла, сина Маттанії, левита з роду Асафа, посеред громади.

¹⁵Він сказав: «Слухайте, усі юдеї, мешканці Єрусалима та царю Йосафате! Ось що каже вам наш Отець: „Не бійтеся й не жахайтеся цього великого війська, бо битва не ваша, а нашого Отця. ¹⁶Завтра вийдіть проти них: вони підіймаються узвозом Ціц; ви знайдете їх у кінці долини, навпроти пустелі Єруїл. ¹⁷Не доведеться вам битися в цій битві. Станьте на свої місця, стійте твердо й дивіться, як наш Отець врятує вас, Юдеє та Єрусалиме. Не бійтеся й не занепадайте духом. Завтра вийдіть проти них, бо наш Отець з вами“».

¹⁸Йосафат схилився обличчям до землі, і всі юдеї та мешканці Єрусалима впали в поклонінні перед нашим Отцем. ¹⁹Тоді левити з синів Кегата й синів Кораха встали, щоб гучним, піднесеним голосом прославляти нашого Отця, Бога Ізраїля.

²⁰На світанку вони вийшли до пустелі Текоа. Коли вони виходили, Йосафат став і сказав: «Послухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалима! Довіряйте вашому Отцеві — і встоїте; довіряйте його пророкам — і матимете успіх».

²¹Порадившись із народом, Йосафат призначив співців для нашого Отця, щоб вони прославляли його святу велич, ідучи попереду війська: «Дякуйте нашому Отцеві, бо незмінна любов його триває повіки». ²²Коли вони почали співати й прославляти, наш Отець влаштував засідки проти аммонітян, моавитян і людей з гори Сеїр, що нападали на Юдею, і їх було розбито. ²³Аммон і Моав повстали проти людей з гори Сеїр, щоб повбивати та винищити їх; а коли покінчили з мешканцями Сеїру, Аммон і Моав обернулися одні проти одних і повигублювали одне одного.

²⁴Коли юдеї дійшли до сторожової вежі в пустелі й поглянули на велике військо, то побачили лише трупи, що лежали на землі, — ніхто не врятувався. ²⁵Йосафат і його люди прийшли забрати здобич із полеглих і знайшли безліч майна, одягу та коштовностей — більше, ніж могли понести, тож збирали здобич три дні.

²⁶Четвертого дня вони зібралися в долині Бераха й прославляли там нашого Отця — тому її й названо долиною Бераха донині. ^a a v26 Ім’я Бераха означає «благословення» — долину названо так за хвалу, яку юдеї піднесли там нашому Отцеві. ²⁷Усі мужі Юдеї та Єрусалима на чолі з Йосафатом з радістю повернулися до Єрусалима, бо наш Отець дав їм радість над їхніми ворогами. ²⁸Вони ввійшли в Єрусалим з арфами, лірами та сурмами й подалися до дому нашого Отця. ²⁹Страх перед нашим Отцем напав на всі навколишні царства, коли вони почули, що наш Отець воював проти ворогів Ізраїля. ³⁰Тож царство Йосафата жило в мирі, бо його Отець дав йому спокій зусібіч.

Цар, який ходив шляхами нашого Отця

³¹Йосафат царював над Юдеєю; на престол зійшов у тридцять п’ять років і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі; мати його — Азува, дочка Шілхі. ³²Він ходив шляхами свого батька Аси, не відступаючи від них, і робив те, що було правильне в очах нашого Отця. ³³Однак пагорки для жертвоприношень залишилися; народ усе ще не схилив свого серця до Бога своїх предків.

³⁴Решта діянь Йосафата, від перших до останніх, записані в хроніках Єгу, сина Ханані, що внесені до Книги царів Ізраїля.

³⁵Згодом Йосафат, цар Юдеї, уклав союз з Ахазією, царем Ізраїля, який чинив зло. ³⁶Він об’єднався з ним, щоб збудувати флот торгових кораблів, які мали плисти до Таршіша; їх будували в Ецйон-Ґевері. ³⁷Еліезер, син Додави з Мареші, пророкував проти Йосафата: «За те, що ти уклав союз з Ахазією, наш Отець зруйнував твою справу». І кораблі розбилися та не змогли поплисти до Таршіша.