1 Самуїла 22

22 ¹Давид пішов звідти й утік до печери Адуллам. Коли почули про це його брати та вся родина його батька, то спустилися до нього туди. ²Зібралися до нього всі, хто був у скруті, хто мав борги чи був скривджений душею; і став він їхнім проводирем — близько чотирьохсот чоловік. ³Звідти Давид подався до Міцпи моавської та попросив її царя: «Дозволь, будь ласка, моєму батькові й матері перебути у вас, доки я не дізнаюся, що зробить для мене наш Отець». ⁴І залишив він їх у царя моавського, і жили вони в нього, доки Давид був у твердині. ⁵Пророк Ґад сказав Давидові: «Не залишайся у твердині. Вийди й іди в землю Юдину». І Давид вирушив та пішов до Херетського лісу.

Саул убиває священників Отця

⁶Саул почув, що виявлено Давида й людей його. А сидів він у Ґіві під тамариском на пагорбі, зі списом у руці, і всі слуги його стояли навколо нього. ⁷І сказав Саул слугам своїм, що стояли біля нього: «Послухайте, веніямінці! Невже син Єссеїв дасть усім вам поля та виноградники? Невже настановить усіх вас тисяцькими й сотниками, ⁸що ви всі змовилися проти мене? Ніхто не сповістив мене, що мій син уклав заповіт із сином Єссеєвим. Ніхто з вас не жаліє мене й не сповіщає, що мій син підбурив мого слугу проти мене, щоб підстерегти мене, як це сьогодні».

⁹Тоді озвався Доеґ едомлянин, що стояв зі слугами Сауловими: «Я бачив, як син Єссеїв приходив до Нова, до Ахімелеха, сина Ахітувового. ¹⁰Ахімелех запитав для нього Господа, дав йому їжу на дорогу та меч Ґоліята филистимлянина».

¹¹І послав цар покликати священника Ахімелеха, сина Ахітувового, і всю родину батька його, священників, що були в Нові. І прийшли всі вони до царя. ¹²І сказав Саул: «Послухай-но, сину Ахітувів». Той відповів: «Ось я, пане мій».

¹³І спитав Саул: «Чому ви змовилися проти мене — ти й син Єссеїв? Ти дав йому хліб і меч та запитав для нього Бога, щоб він повстав проти мене й підстерігав, як це сьогодні».

¹⁴Ахімелех відповів цареві: «Хто з-поміж усіх слуг твоїх такий вірний, як Давид — царів зять, начальник твоєї сторожі, шанований у домі твоєму? ¹⁵Хіба лише сьогодні я почав питати для нього нашого Отця? Нехай не буде так! Нехай цар не винуватить ні в чому слугу свого, ані всієї родини батька мого, бо слуга твій нічого не знав про все це — ні малого, ні великого».

¹⁶Але цар сказав: «Ти неодмінно помреш, Ахімелеху, ти та вся родина батька твого». ¹⁷І сказав цар сторожі, що стояла біля нього: «Оберніться й повбивайте священників нашого Отця, бо й їхня рука з Давидом; вони знали, що він тікає, та не сповістили мене». Але слуги царські не захотіли підняти руки на священників нашого Отця.

¹⁸Тоді сказав цар Доеґові: «Обернися ти та вдар священників». І обернувся Доеґ едомлянин та вдарив священників, і вбив того дня вісімдесят п’ять чоловік, які носили лляний ефод.

¹⁹І Нов, місто священників, він побив вістрям меча: чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів, ослів та овець — усе вістрям меча. ²⁰Та врятувався один із синів Ахімелеха, сина Ахітувового, на ім’я Евіятар, і втік він до Давида. ²¹І сповістив Евіятар Давида, що Саул повбивав священників нашого Отця.

²²І сказав Давид Евіятарові: «Я знав того дня, що там був Доеґ едомлянин і що неодмінно сповістить він Саула. Це я винен у смерті всіх із дому батька твого. ²³Залишайся зі мною, не бійся. Хто шукає моєї душі, той шукає й твоєї. Зі мною ти в безпеці».