Псалми 73 (72)

73 ¹Справді, наш Отець добрий до Ізраїлю, до тих, хто чистий серцем.

²А що до мене, то мої ноги мало не спіткнулися; мої кроки мало не послизнулися. ³Бо я заздрив зухвалим, коли бачив благополуччя нечестивих. ⁴Бо немає в них мук у смерті; тіла їхні здорові та ситі. ⁵Вони не зазнають біди, як інші; їх не вражають, як решту людей. ⁶Тому гордість — їхнє намисто; насильство вкриває їх, наче одяг. ⁷Очі їхні вилазять від ситости; марення їхніх сердець не знають меж. ⁸Вони глузують і говорять зі злобою; згори погрожують гнобленням. ⁹Вони зводять уста свої проти небес, а язик їхній походжає по землі. ¹⁰Тому народ його звертається до них і п’є воду вдосталь. ¹¹І кажуть вони: «Як Бог дізнається? Чи є знання у Всевишнього?» ¹²Ось — це нечестиві; завжди безтурботні, вони примножують багатство.

¹³Справді, марно я беріг своє серце чистим і мив свої руки в невинності. ¹⁴Бо цілий день я зазнаю ударів, і щоранку мене картають.

¹⁵Якби я сказав: «Говоритиму так», то зрадив би покоління твоїх дітей. ¹⁶Коли я намагався зрозуміти все це, то здавалося це мені виснажливою працею, ¹⁷доки не ввійшов я до святині нашого Отця; тоді я зрозумів їхній кінець. ¹⁸Справді, ти ставиш їх на слизькому; ти кидаєш їх у руїну. ¹⁹Як вони нищаться вмить, зметені дощенту жахами! ²⁰Як сон, коли хтось прокидається, Владико Отче, коли ти підведешся, ти знехтуєш їх, наче привидів.

²¹Коли серце моє озлобилося, і я був пронизаний усередині, ²²Я був нерозумний і невіглас; я був перед тобою, наче худобина. ²³Та все ж я завжди з тобою; ти тримаєш мене за праву руку. ²⁴Ти ведеш мене своєю порадою, а потім візьмеш мене у славу. ²⁵Кого мені на небі, крім тебе? І немає нічого на землі, чого б я бажав, окрім тебе. ²⁶Нехай знемагає тіло моє і серце моє, та наш Отець — сила мого серця і доля моя навіки.

²⁷Бо ті, хто далеко від тебе, загинуть; ти вигублюєш кожного, хто невірний тобі. ²⁸А мені добре бути близько до нашого Отця; я зробив Владику Отця своїм притулком, щоб звіщати про всі твої діла.