Притчі 1

1 ¹Притчі Соломона, сина Давида, царя Ізраїля:

²Щоб пізнати мудрість і настанову, щоб зрозуміти слова розуму, ³щоб прийняти настанову мудрої поведінки, праведності, правосуддя й чесності, ⁴щоб дати розсудливість недосвідченим, знання й обачність юним, ⁵нехай і мудрий послухає та примножить знання, а розумний нехай здобуде напучення, ⁶щоб зрозуміти приказку та притчу, слова мудрих та їхні загадки.

⁷Страх перед нашим Отцем — початок знання; нерозумні зневажають мудрість і настанову.

Голос батька до свого сина

⁸Слухай, сину мій, настанову батька свого і не відвертайся від повчання матері своєї, ⁹бо вони — прекрасний вінок на голові твоїй і намисто на шиї твоїй.

¹⁰Сину мій, якщо грішники зваблюють тебе, не піддавайся. ¹¹Якщо скажуть вони: «Ходи з нами, засядьмо на кров, влаштуймо засідку на невинного без причини; ¹²як могила, проковтнімо їх живцем, цілими, як тих, хто сходить у яму; ¹³знайдемо всіляке дороге майно, наповнимо здобиччю доми свої; ¹⁴кинь свій жереб з нами; у всіх нас буде спільний гаманець», ¹⁵сину мій, не ходи дорогою з ними; стримай ногу свою від стежок їхніх, ¹⁶бо ноги їхні біжать до зла, і поспішають проливати кров. ¹⁷Бо сіть, розкинута перед очима будь-якого птаха, нічого не впіймає; ¹⁸а ці чатують на власну кров; влаштовують засідку на власне життя. ¹⁹Такі дороги кожного, хто жадібний до нечесної наживи; вона забирає життя в тих, хто нею володіє.

Мудрість на вулицях

²⁰Мудрість голосно кличе на вулиці; на площах підносить голос свій. ²¹На розі гамірних вулиць вона закликає; біля входу міських воріт промовляє:

²²«Доки, недосвідчені, будете любити свою недосвідченість? Доки насмішники втішатимуться глузуванням своїм, а нерозумні ненавидітимуть знання? ²³Якщо відгукнетеся на докір Мій, Я, Мудрість, — Ісус, мудрість нашого Отця, — виллю дух Свій на вас; сповіщу вам слова Свої. ^a a v23 Мудрість, що промовляє тут, Павло ототожнює з Христом — мудрістю нашого Отця (1 Коринтян 1:24, 1:30; Колосян 1:15-17). Син, Який був з Отцем перед створенням світу, звертається до всіх, хто навернеться й послухає. ²⁴Бо Я кликала, а ви відмовлялися, простягала руку Свою, та ніхто не зважав, ²⁵ви знехтували всю пораду Мою і відкинули весь докір Мій, ²⁶то й Я посміюся з вашого лиха; глузуватиму, коли нападе на вас жах, ²⁷коли жах нападе на вас, мов буря, і лихо ваше прийде, наче вихор, коли спіткають вас біда й скорбота.

²⁸Тоді кликатимуть Мене, але Я не відповім; пильно шукатимуть Мене, та не знайдуть, ²⁹за те, що зненавиділи знання і не обрали страху перед нашим Отцем, ³⁰відкинули пораду Мою і зневажили весь докір Мій. ³¹Тож їстимуть плід дороги своєї і наситяться задумами своїми. ³²Бо відступництво недосвідчених уб’є їх, а безтурботність нерозумних погубить їх; ³³а хто слухає Мене, той житиме безпечно і спокійно, без страху перед лихом».