Євангеліє від Матвія 9

9 ¹Ісус увійшов до човна, переправився й прибув до свого міста.

²Кілька людей принесли до нього паралізованого, що лежав на постелі. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Будь мужнім, сину; твої гріхи прощено.»

³На це деякі з учителів Закону сказали самі до себе: «Цей чоловік богохульствує.»

⁴Знаючи їхні думки, Ісус сказав: «Чому ви плекаєте зло у своїх серцях? ⁵Що легше: сказати: „Твої гріхи прощено“, чи сказати: „Встань і ходи“? ⁶Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи» — тоді він сказав паралізованому: «Встань, візьми свою постіль та йди додому.»

⁷І той чоловік підвівся й пішов додому. ⁸Побачивши це, натовпи сповнилися страхом і прославили нашого Отця, який дав людям таку владу.

Ісус кличе Матвія

⁹Ідучи звідти далі, Ісус побачив чоловіка на ім’я Матвій, що сидів при митниці. «Іди за мною», — сказав він. Матвій устав і пішов за ним.

¹⁰Коли Ісус їв у домі Матвія, багато митників і грішників прийшли й сіли за стіл разом із ним та його учнями. ¹¹Побачивши це, фарисеї запитали його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом із митниками та грішниками?»

¹²Почувши це, Ісус сказав: «Не здорові потребують лікаря, а хворі. ¹³Тож підіть і навчіться, що означає: „Милосердя хочу, а не жертви“. Бо я прийшов покликати не праведних, а грішників.»

Нове вино потребує нових міхів

¹⁴Тоді прийшли учні Івана й запитали його: «Чому ми та фарисеї часто постимо, а твої учні не постять?»

¹⁵Ісус відповів: «Хіба можуть друзі нареченого сумувати, доки він із ними? Але настануть дні, коли нареченого заберуть від них, — тоді вони поститимуть. ¹⁶Ніхто не пришиває латки з неусадженої тканини до старого одягу; бо латка відривається від нього, і діра стає ще гіршою. ¹⁷І не вливають нового вина в старі міхи; бо інакше міхи розірвуться, вино розіллється, і все пропаде. Натомість нове вино вливають у нові міхи, і тоді зберігається одне й друге.»

Благання батька й дотик жінки

¹⁸Поки він це говорив, підійшов один начальник синагоги, упав перед ним на коліна й сказав: «Моя донька щойно померла. Але прийди, поклади на неї свою руку, і вона оживе.»

¹⁹Ісус устав і пішов за ним, а також його учні. ²⁰І ось жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу, підійшла ззаду й доторкнулася до краю його одежі. ²¹Бо вона казала сама до себе: «Якщо лише доторкнуся до його одежі, то зцілюся.»

²²Ісус обернувся й побачив її. «Будь мужньою, дочко, — сказав він, — твоя віра зцілила тебе.» І жінка одужала тієї ж миті.

²³Коли Ісус увійшов до дому начальника синагоги й побачив сопілкарів та галасливий натовп,

²⁴він сказав: «Відійдіть. Дівчина не померла, а спить.» Та вони сміялися з нього.

²⁵Коли ж натовп випровадили, він увійшов, узяв її за руку, і дівчина підвелася. ²⁶І звістка про це розійшлася по всьому тому краю.

Сліпі бачать, німі говорять

²⁷Коли Ісус виходив звідти, за ним пішли двоє сліпих, вигукуючи: «Змилуйся над нами, Сину Давидів!»

²⁸Коли він увійшов до дому, сліпі підійшли до нього. Він запитав: «Чи вірите ви, що я можу це зробити?» «Так, Господи», — відповіли вони.

²⁹Тоді він доторкнувся до їхніх очей і сказав: «Нехай станеться вам за вашою вірою.» ³⁰І очі їхні відкрилися. А Ісус суворо попередив їх: «Глядіть, щоб ніхто про це не дізнався.»

³¹Але вони вийшли й розголосили звістку про нього по всьому тому краю.

³²Коли ж вони виходили, до Ісуса привели німого чоловіка, одержимого демоном. ³³І коли демона вигнали, німий заговорив. Натовпи дивувалися й казали: «Ніколи ще такого не було видно в Ізраїлі.»

³⁴Але фарисеї казали: «Він виганяє демонів силою князя демонів.»

Отець кличе робітників на жнива

³⁵Ісус обходив усі міста та села, навчаючи в їхніх синагогах, звіщаючи Добру Звістку про Царство нашого Отця й зцілюючи всяку хворобу та всяку недугу. ³⁶Побачивши натовпи, він змилосердився над ними, бо вони були змучені та безпорадні, наче вівці без пастуха.

³⁷Тоді він сказав своїм учням: «Жнива великі, та робітників мало. ³⁸Тож просіть Отця жнив, щоб вислав робітників на свою ниву.» ^a a v38 Ісус каже своїм учням просити господаря жнив — нашого Отця, — щоб він вислав робітників. Жнива людей, які повертаються додому, належать Отцеві, і саме він висилає женців на свою ниву.