Йов 27

27 ¹І знову повів Йов свою промову, кажучи: ²«Як живий Бог, що відняв моє право, і Всемогутній, що озлобив мою душу, ³доки дихання моє в мені, а Дух нашого Отця в ніздрях моїх, ⁴вуста мої не скажуть неправди, а язик мій не промовить омани. ⁵Ніколи не визнаю, що ви маєте рацію; доки не помру, не зречуся своєї непорочності. ⁶Міцно тримаюся своєї праведності й не відпущу її; серце моє не докоряє мені за жоден із днів моїх.

⁷«Нехай ворог мій буде, як нечестивий, а хто повстає проти мене — як неправедний. ⁸Бо яка надія безбожного, коли його знищено, коли Бог забирає його життя? ⁹Чи почує Бог його крик, коли спіткає його біда? ¹⁰Чи буде він втішатися Всемогутнім? Чи кликатиме Бога повсякчас? ¹¹Я навчу вас про руку Божу; не затаю того, що є у Всемогутнього. ¹²Ось, ви всі самі це бачили; то чому ж говорите такі марні слова? ¹³Ось доля нечестивого чоловіка від Бога, спадок, що гнобителі одержують від Всемогутнього: ¹⁴Якщо численні його діти — впадуть від меча, а нащадки його не наситяться хлібом. ¹⁵Ті, що зостануться після нього, поховані будуть морем, і вдови їхні не оплакуватимуть їх. ¹⁶Хоч би нагромадив він срібла, як пороху, і назбирав одежі, як глини, ¹⁷нехай назбирає, та праведний носитиме її, а невинний поділить срібло. ¹⁸Будує він дім свій, як кокон молі, як курінь, що його ставить сторож. ¹⁹Лягає він багатим, та більш не буде так; розплющує очі свої — і немає нічого. ²⁰Жахи настигають його, мов повінь; уночі вихор зносить його геть. ²¹Східний вітер підхоплює його — і зникає він; зриває його з місця його. ²²Кидається він на нього без жалю; той стрімголов тікає від сили його. ²³Сплескує руками над ним і свистить йому з його місця.»