Єремія 17

17 ¹Гріх Юди викарбуваний залізним різцем, написаний алмазним вістрям на табличці їхнього серця та на рогах їхніх жертовників,

²«поки їхні діти пам’ятають їхні жертовники та стовпи Ашери біля зелених дерев на високих пагорбах. ^a a v2 Стовпи Ашери — це різьблені дерев’яні предмети, встановлені для поклоніння Ашері, ханаанській богині родючості. ³Мою гору серед відкритого краю, твоє багатство та всі твої скарби віддам на здобич, і твої висоти також, через гріх по всій твоїй землі. ⁴Власною рукою ти втратиш спадщину, яку Я дав тобі, і Я змушу тебе служити твоїм ворогам у землі, якої ти не знаєш, бо ти розпалив вогонь у Моєму гніві, що палатиме вічно.

⁵Так говорить наш Отець: Проклятий той, хто покладається на простих людей, хто спирається на людську силу, і чиє серце відвертається від Мене. ⁶Він буде як кущ у пустці, що ніколи не зазнає полегшення, навіть коли воно приходить, живучи у випалених місцях пустелі, у солоній землі, де ніхто не живе. ⁷А благословенний той, хто покладається на Мене, чия впевненість — у Мені. ⁸Він буде як дерево, посаджене біля води, що пускає своє коріння до потоку. Воно не боїться, коли приходить спека; його листя залишається зеленим. Воно не тривожиться в рік посухи й ніколи не перестає родити плід. ⁹Серце найоманливіше з усього й невиліковне — хто може його зрозуміти? ¹⁰Я, ваш Отець, досліджую серце й випробовую розум, щоб відплатити кожному за його дорогами, за тим, чого заслуговують його вчинки. ¹¹Як куріпка, що висиджує яйця, яких не несла, так і той, хто здобуває багатство неправедно. На середині життя багатство покине його, а наприкінці він виявиться безумцем.»

¹²Славний престол, піднесений від початку, — це місце нашого святилища. ¹³Отче наш, надіє Ізраїлю, усі, хто покидає тебе, будуть осоромлені. Ті, хто відвертається від тебе, будуть записані в поросі, бо вони залишили нашого Отця, джерело живої води.

¹⁴Зціли мене, Отче мій, і я буду зцілений; спаси мене, і я буду спасенний, бо ти — той, кого я прославляю. ¹⁵Ось, вони постійно кажуть мені: «Де ж слово Боже? Нехай прийде тепер!» ¹⁶Але я не втік від того, щоб бути пастирем на службі в тебе, і не прагнув я дня розпачу. Ти знаєш, що зійшло з моїх уст; воно було відкрите перед тобою. ¹⁷Не стань жахом для мене; ти — мій притулок у день лиха. ¹⁸Нехай осоромляться мої гонителі, а не я; нехай вони будуть розбиті, а не я. Наведи на них день лиха; розбий їх подвійним знищенням.

Отець закликає до вірності в суботу

¹⁹Ось що сказав мені наш Отець: Піди стань біля Народної брами, якою входять і виходять царі Юди, і біля всіх брам Єрусалима,

²⁰і скажи їм: Слухайте слово нашого Отця, царі Юди, увесь Юдо, і кожен у Єрусалимі, хто входить цими брамами. ²¹Так говорить наш Отець: Бережіть своє життя — не носіть вантажу в суботу й не вносьте його крізь брами Єрусалима. ²²Не виносьте вантажу зі своїх домів у суботу й не робіть жодної праці, а святіть суботу, як Я заповів вашим предкам. ²³Але вони не слухали й не зважали; вони стали твердошиїми, відмовляючись слухати чи приймати напоумлення. ²⁴Але якщо ви справді послухаєте Мене, — каже наш Отець, — і не вноситимете вантажу крізь брами цього міста в суботу, а святитимете суботу, не роблячи в неї жодної праці, ²⁵тоді царі та князі, що сидять на престолі Давида, входитимуть брамами цього міста, їдучи на колісницях і конях, — вони, їхні вельможі, мужі Юди та жителі Єрусалима, — і це місто буде населене навіки. ²⁶Люди приходитимуть з міст Юди, з околиць Єрусалима, із землі Веніямина, з низовини, з пагорбів і з Негеву, приносячи цілопалення, жертви, хлібні приношення, кадило та жертви подяки до дому нашого Отця. ²⁷Але якщо ви не послухаєте Мене — щоб святити суботу й не носити вантажу крізь брами Єрусалима в суботу, — Я запалю вогонь у його брамах, який не можна буде погасити, і він пожере палаци Єрусалима.