Отець наказує Єремії не одружуватися
Наш Отець велить Єремії не одружуватися, не ходити на похорони, не сідати до бенкету — саме його життя стає знаком, що звичайній розраді настає кінець. Коли люди питають, у чому їхня провина, він каже їм прямо. А за вигнанням — повернення додому, більше за вихід з Єгипту.
16 1Було до мене слово нашого Отця:
2«Не бери собі дружини й не май синів чи дочок у цьому місці».
3Бо так говорить наш Отець про синів і дочок, що народжуються тут, про їхніх матерів, які їх народили, і про їхніх батьків, які породили їх у цій землі:
4Вони помруть від смертельних хвороб, неоплакані й непоховані, наче гній на землі. Меч і голод покінчать з ними; їхні трупи стануть поживою для птахів небесних і звірів земних.
5Так говорить наш Отець: Не входь до дому жалоби, не йди голосити чи сумувати за ними, бо я забрав свій мир від цього народу, — каже наш Отець, — свою заповітну любов і милосердя. 6Великі й малі помруть у цій землі непоховані: ніхто не оплакуватиме їх, не робитиме на собі порізів і не голитиме собі голови заради них. a a v6 Нанесення собі порізів і гоління голови були традиційними знаками жалоби в стародавньому Ізраїлі. 7Ніхто не переломить хліба з тими, хто в жалобі, щоб утішити їх по померлому, і не подасть їм чаші втіхи за батька чи матір. b b v7 «Чаша втіхи» була спільним напоєм, який подавали родинам у скорботі після поховання; тут навіть ця звичайна втіха відібрана.
8А до дому бенкету не входь, щоб сидіти з ними, їсти й пити. 9Так говорить Отець небесних воїнств, Отець Ізраїлю: Перед вашими очима, за ваших днів, я змушу замовкнути в цьому місці звук радості й веселощів, голоси нареченого й нареченої.
10Коли ти перекажеш цьому народові всі ці слова, вони запитають: «Чому наш Отець прорік проти нас це велике лихо? У чому наша провина, у чому наш гріх, що ми згрішили проти нашого Отця?»
11Тоді скажи їм: Тому що ваші батьки покинули мене, — каже наш Отець, — пішли за іншими богами, служили їм і вклонялися їм, покинули мене й знехтували моєю настановою.
12Ви чинили гірше за своїх предків, кожен ідучи за своїм упертим, злим серцем, не слухаючи мене. 13Тож я викину вас із цієї землі в землю, якої ні ви, ні ваші батьки не знали, і там ви служитимете іншим богам день і ніч, бо я не виявлю вам прихильності.
14«Надходять дні, — каже наш Отець, — коли вже не казатимуть: „Як живе наш Отець, що вивів Ізраїль з Єгипту,“»
15а: „Як живе наш Отець, що вивів народ Ізраїлю з півночі й з усіх земель, куди він їх був розігнав.“ Бо я поверну їх до їхньої землі, яку я дав їхнім батькам. c c v15 Обітниця повернення додому, більшого за визволення з Єгипту, — наш Отець збирає своїх дітей з кожної землі, куди він їх був розсіяв.
16«Ось я пошлю по багатьох рибалок, — каже наш Отець, — і вони виловлять їх. А потім — по багатьох мисливців, які полюватимуть на них з кожної гори, кожного пагорба й з розщілин скель. 17Бо мої очі на всіх їхніх дорогах, вони не сховані від мого обличчя, і їхня провина не схована від моїх очей. 18Спершу я відплачу їм подвійно за їхню провину й гріх — за те, що вони осквернили мою землю трупами своїх мерзенних ідолів і наповнили мою спадщину своїми гидотами».
19Отче мій, моя сило й твердине моя, мій притулку в день скорботи, — до тебе прийдуть народи від країв землі й скажуть: «Наші батьки успадкували тільки брехню, нікчемні речі, що ні на що не придатні. 20Хіба може людина зробити собі богів? Але ж це не боги!»
21«Тому, ось, цього разу я дам їм пізнати; я дам їм пізнати мою руку й мою могутність, і вони пізнають, що моє ім’я — Отець».
