Єремія 15

15 ¹Тоді наш Отець сказав мені: «Навіть якби Мойсей і Самуїл стали переді мною, моє серце не прихилилося б до цього народу. Віджени їх від мого обличчя, нехай ідуть». ²А коли вони спитають тебе: «Куди нам іти?» — скажи їм: «Так говорить наш Отець: кому смерть — на смерть; кому меч — під меч; кому голод — на голод; кому полон — у полон».

³«Я нашлю на них чотири види губителів, — каже наш Отець, — меч, щоб убивати, псів, щоб тягти геть, птахів небесних і земних звірів, щоб пожирати та нищити. ⁴Я зроблю їх жахом для всіх царств землі через Манасію, сина Єзекії, царя Юдиного, за те, що він накоїв у Єрусалимі».

⁵«Бо хто змилується над тобою, Єрусалиме? Хто оплакуватиме тебе? Хто навіть спиниться, щоб спитати, як тобі ведеться? ⁶Ти відкинув мене, — каже наш Отець, — ти постійно відступаєш назад. Тож я простягнув проти тебе свою руку і знищив тебе — я стомився милувати. ⁷Я провіяв їх віялкою біля брам цієї землі. Я осиротив їх, я знищив свій народ, бо вони не хотіли відвернутися від своїх доріг. ^a a v7 Віяння: хлібороб підкидав обмолочене зерно вгору, щоб вітер розвіяв непотрібну полову, залишаючи лише саме зерно. ⁸Їхніх удів стало більше, ніж морського піску. На матерів юнаків я навів губителя опівдні; раптово навів муку та жах на неї. ⁹Та, що народила сімох, знемагає; вона віддає останній подих. Її сонце зайшло, коли ще був день; вона засоромлена й зганьблена. А решту їх я віддам під меч перед їхніми ворогами, — каже наш Отець».

Єремія волає в розпачі

¹⁰Горе мені, моя мати, що ти народила мене — чоловіка суперечки та чвар для всієї землі! Я не позичав і не брав у борг, а проте всі мене проклинають.

¹¹Наш Отець сказав: «Я врятую тебе на добро; я змушу ворога благати тебе в часи біди та утиску». ¹²Чи може хтось зламати залізо — залізо з півночі — і мідь? ¹³«Твій достаток і твої скарби я віддам на здобич, задарма, через усі твої гріхи по всіх твоїх межах. ¹⁴Я змушу тебе служити твоїм ворогам у землі, якої ти не знаєш, бо вогонь розгорівся в моєму гніві; він палатиме проти тебе».

¹⁵Ти знаєш, Отче мій; згадай мене та подбай про мене і вчини правосуддя для мене над моїми гонителями. Будь терплячим до мене й не забирай мене; знай, що заради тебе я терплю наругу. ¹⁶Твої слова знайшлися, і я з’їв їх, і твої слова стали моєю радістю й насолодою мого серця, бо я ношу твоє ім’я, Отче небесних воїнств. ¹⁷Я не сидів у гурті тих, хто веселиться, і не радів; через твою руку я сидів самотою, бо ти наповнив мене обуренням. ¹⁸Чому мій біль безкінечний, а моя рана невиліковна й не хоче загоїтися? Невже ти станеш мені як оманливий потік, як води, що пересихають?

¹⁹Тому так говорить наш Отець: Якщо ти повернешся, я відновлю тебе, щоб ти стояв переді мною. Якщо ти добуватимеш коштовне, а не нікчемне, то будеш моїми устами. Вони повернуться до тебе, але ти не повертайся до них. ²⁰Я зроблю тебе укріпленим мідним муром проти цього народу; вони воюватимуть проти тебе, але не подолають тебе, бо я з тобою, щоб спасати тебе й визволяти тебе, — каже наш Отець. ²¹«Я визволю тебе з руки злочинців і викуплю тебе з лабет жорстоких».