Єремія 18

18 ¹Слово, що було до Єремії від нашого Отця:

²«Устань, зійди до дому гончаря, і там Я дам тобі почути слова мої.»

³Тож зійшов я до дому гончаря, а він саме працював за гончарним кругом. ⁴Глиняна посудина, яку він формував, зіпсувалася в руці його, тож він сформував із неї іншу, як сам вважав за потрібне.

⁵Тоді було до мене слово нашого Отця:

⁶«Хіба не можу Я вчинити з вами, як оцей гончар, доме Ізраїлів? — каже ваш Отець. — Як глина в руці гончаря, так і ви в руці моїй, доме Ізраїлів.» ⁷„Будь-якої миті Я можу сказати про народ чи царство, щоб вирвати, зруйнувати та знищити його, ⁸та якщо той народ, проти якого Я говорив, відвернеться від свого зла, то Я передумаю щодо того лиха, яке Я задумав був йому заподіяти. ⁹Будь-якої миті Я можу сказати про народ чи царство, щоб збудувати та насадити його, ¹⁰та якщо він чинитиме зло в очах моїх, не слухаючи голосу мого, то Я передумаю щодо того добра, яке Я намірявся був йому вчинити.“

¹¹«Тож нині скажи юдеям та мешканцям Єрусалима: Так каже ваш Отець: Ось Я формую проти вас лихо, задумую проти вас задум. Нехай кожен із вас відвернеться від своєї злої дороги; зробіть ваші дороги та вчинки добрими.» ^a a v11 Слово «формує» тут те саме, яким описано гончаря за його кругом, — наш Отець, гончар, попереджає, що він тепер формує наслідки, які привів у рух власний вибір його народу.

¹²Та вони кажуть: «Марно! Ми підемо за власними задумами, і кожен чинитиме за впертістю свого злого серця.»

¹³Тому так каже наш Отець: Запитайте народи — хто чув таке? Діва Ізраїлева вчинила щось украй жахливе. ¹⁴Чи залишає сніг Ливану колись скелясті схили? Чи висихають колись прохолодні води, що пливуть із далеких джерел? ¹⁵Проте мій народ забув мене; вони кадять нікчемним ідолам, що спонукало мій народ спіткнутися й зійти зі стародавніх стежок і піти путівцями — нерівними, невторованими дорогами, ¹⁶роблячи їхній край пустелею, предметом вічного глуму; кожен, хто проходитиме повз нього, жахнеться й похитає головою. ¹⁷Мов східний вітер, Я розвію їх перед ворогом; покажу їм спину, а не обличчя в день їхнього лиха.

¹⁸Вони сказали: «Ходімо, змовмося проти Єремії — адже не зникне закон у священника, порада в мудрого, ані слово в пророка. Ходімо, вдармо його язиком і не зважаймо на жодне його слово.» ¹⁹Зваж на мене, Отче мій, і почуй голос моїх обвинувачів! ²⁰Хіба злом відплачують за добро? Та вони викопали яму, щоб забрати моє життя. Згадай, як я стояв перед тобою, щоб говорити добре за них, щоб відвернути від них твій гнів. ²¹Тож віддай їхніх дітей голодові; віддай їх під владу меча. Нехай їхні жінки стануть бездітними та вдовами; нехай їхні чоловіки будуть віддані смерті, а юнаки їхні вражені мечем у битві. ²²Нехай залунає крик із їхніх домів, коли несподівано наведеш на них грабіжників, бо вони викопали яму, щоб упіймати мене, і сховали пастки для ніг моїх. ²³Але ти, Отче мій, знаєш усі їхні задуми вбити мене. Не прощай їхньої провини й не стирай їхнього гріха з-перед очей твоїх. Нехай вони будуть повалені перед тобою; розправся з ними в час гніву твого.