Ісая 64

64 ¹О, якби ж ти розірвав небеса й зійшов, щоб гори затремтіли перед тобою, ²як вогонь охоплює хмиз полум’ям і доводить воду до кипіння, — щоб ім’я твоє стало відоме твоїм ворогам, щоб народи затремтіли перед тобою! ³Коли ти чинив дивовижні діла, яких ми не очікували, ти зійшов, і гори затремтіли перед тобою. ⁴Споконвіку ніхто не чув і не сприйняв вухом, жодне око не бачило нікого іншого, крім тебе, хто діє заради того, хто чекає на нього. ⁵Ти вітаєш тих, хто радо чинить справедливе, хто пам’ятає про тебе, ідучи твоїми дорогами. Але ти розгнівався, і ми згрішили; ми довго перебували у своїх гріхах — чи можемо ми спастися? ⁶Усі ми стали, наче нечистий, і всі наші праведні діла — немов брудна одежа. Усі ми в’янемо, мов листя, і наші гріхи, наче вітер, зносять нас. ⁷Немає нікого, хто кличе ім’я твоє, хто пробуджується, щоб ухопитися за тебе; бо ти сховав обличчя своє від нас і віддав нас у владу наших гріхів.

⁸Але тепер ти — наш Отець; ми глина, а ти — наш гончар; усі ми діло рук твоїх. ⁹Не гнівайся так страшно, Отче наш, і не пам’ятай гріха нашого повік. Поглянь, благаємо, — усі ми твій народ. ¹⁰Святі міста твої стали пустелею; Сіон став пустелею, Єрусалим — спустошенням. ¹¹Наш святий і прекрасний дім, де наші батьки хвалили тебе, спалено вогнем, і все, що ми цінували, стало руїною. ¹²Після всього цього чи стримаєшся ти, Отче наш? Чи мовчатимеш і каратимеш нас так тяжко?