Ісая 65

65 ¹Я дозволив шукати себе тим, хто не питав про мене; я дозволив знайти себе тим, хто не шукав мене. Я казав: «Ось я, ось я» — народові, що не призивав мого імені. ^a a v1 Павло цитує цей вірш у Посланні до римлян 10:20 як відкрите запрошення нашого Отця, що сягає язичників — народи, які не були названі його ім’ям, знаходять його. ²Цілий день простягав я руки свої до непокірного народу, що ходить дорогою не доброю, йдучи за власними задумами, ³народу, що постійно дратує мене в обличчя, приносячи жертви в садах і палячи кадило на цеглинах; ⁴що сидять поміж гробами і ночують у таємних місцях; що їдять свиняче м’ясо, і юшка з заборонених речей у їхніх горщиках; ⁵що кажуть: «Тримайся осторонь, не підходь до мене, бо я святіший за тебе». Вони — дим у ніздрях моїх, вогонь, що палає цілий день. ⁶Глянь, це записано переді мною: не мовчатиму, але відплачу; відплачу в їхнє лоно, ⁷за ваші власні гріхи і гріхи ваших предків разом, каже наш Отець; бо вони палили кадило на горах і зневажали мене на пагорбах, я відміряю в їхнє лоно повну відплату за їхні колишні вчинки.

⁸Ось що каже наш Отець: Як знаходять молоде вино в грозді, і хтось каже: «Не знищуй його, бо є благословення в ньому», так і я вчиню заради рабів моїх, і не знищу всіх їх. ⁹«Я виведу нащадків від Якова, і від Юди — спадкоємця гір моїх; обрані мої успадкують її, і раби мої оселяться там. ¹⁰Сарон стане пасовищем для отар, а долина Ахор — місцем спочинку для черід, для народу мого, що шукав мене. ¹¹А ви, що покидаєте мене, що забуваєте святу гору мою, що накриваєте стіл для Щастя й наповнюєте чаші змішаним вином для Долі. ^b b v11 Щастя й Доля були язичницькими богами удачі та долі — народ влаштовував їм бенкети замість того, щоб довіряти Отцеві, який прагнув їх. ¹²Я призначу вас мечу, і всі ви схилитесь на заклання, бо я кликав, а ви не відповідали, я говорив, а ви не слухали; ви робили зло в очах моїх і обирали те, що не до вподоби мені».

¹³Тому ось що каже Всевладний Отець: Глянь, раби мої їстимуть, а ви будете голодні; раби мої питимуть, а ви будете спраглі; раби мої радітимуть, а ви будете посоромлені; ¹⁴«гляньте, раби мої співатимуть від радості серця, а ви кричатимете від болю серця і ридатимете від розбитого духу. ¹⁵Ви залишите своє ім’я обраним моїм як прокляття, і Всевладний Отець уб’є вас; але рабів своїх він назве іншим ім’ям, ¹⁶щоб кожен, хто благословляється на землі, благословлявся Отцем істини, і кожен, хто клянеться на землі, клявся Отцем істини; бо колишні лиха забуті й сховані від очей моїх.

Нове небо, нова земля

¹⁷«Бо гляньте, я творю нове небо й нову землю, і колишнє вже не згадається й не прийде на думку. ^c c v17 Іван бачить цю обітницю сповненою у своєму видінні нового неба й нової землі — Об’явлення 21:1. Петро називає це «оселею праведності», якої ми очікуємо — 2 Петра 3:13. ¹⁸Але радійте й веселіться повік тим, що я творю; бо гляньте, я творю Єрусалим на радість, і народ його на веселощі. ¹⁹Я радітиму Єрусалимом і веселитимусь народом моїм; більше не буде чути в ньому голосу плачу ні крику розпачу. ²⁰Не буде вже в ньому немовляти, що живе лише кілька днів, ні старця, що не доживає своїх літ; бо юнак помре столітнім, а той, хто не досягне сотні років, вважатиметься проклятим. ²¹Вони будуватимуть будинки й житимуть у них; садитимуть виноградники й їстимуть їхні плоди. ²²Не будуватимуть, щоб інший у них жив, ні садитимуть, щоб інший їв; бо дні народу мого будуть, як дні дерева, і обрані мої довго втішатимуться ділом рук своїх. ²³Не трудитимуться марно й не народжуватимуть дітей на раптовий жах, бо вони — нащадки тих, кого благословив наш Отець, і їхні нащадки з ними. ²⁴Перш ніж вони покличуть, я відповім; коли вони ще говоритимуть, я почую». ²⁵Вовк і ягня пастимуться разом, і лев їстиме солому, немов віл, а порох буде змієві їжею. Не чинитимуть зла й не нищитимуть ніде на святій горі моїй, каже наш Отець.