Ісая 66

66 ¹Ось що каже наш Отець: «Небо — мій престол, а земля — підніжок для моїх ніг. Де ж той дім, що ви збудували б для мене? І де місце мого спочинку? ²Моя рука створила все це, і так усе постало, — проголошує наш Отець. — Але ось той, на кого я погляну: на того, хто смиренний і скрушений духом, і хто тремтить перед моїм словом. ³Але хто заколює вола — наче той, хто вбиває людину; хто приносить у жертву ягня — наче той, хто ламає шию псові; хто приносить хлібну жертву — наче той, хто подає свинячу кров; хто палить ладан — наче той, хто благословляє ідола. Вони обрали свої власні шляхи, і душа їхня тішиться своїми гидотами. ⁴Тож і я оберу для них суворе поводження і наведу на них те, чого вони жахаються, бо коли я кликав, ніхто не відповідав; коли я говорив, вони не слухали. Вони чинили зло в моїх очах і обирали те, що мені не до вподоби.» ⁵Слухайте слово нашого Отця, ви, що тремтите перед його словом: «Ваші ж брати, які ненавидять вас і виганяють вас заради мого імені, кажуть: „Нехай прославиться наш Отець, щоб ми побачили вашу радість“, — але саме вони будуть осоромлені.»

⁶Гомін заворушення з міста! Голос із храму! Це голос нашого Отця, що відплачує своїм ворогам за те, що вони вчинили!

⁷Перш ніж зазнала породільних мук, вона народила; перш ніж прийшов до неї біль, вона привела на світ сина. ⁸Хто коли-небудь чув таке? Хто коли-небудь бачив таке? Чи може земля народитися за один день? Чи може народ постати за мить? Та щойно Сіон зазнав породільних мук, як уже привів на світ своїх дітей.

⁹«Чи доведу я до часу пологів і не дам народити?» — каже наш Отець. «Чи я, що даю народити, замкну утробу?» — каже твій Отець.

¹⁰Радійте з Єрусалимом і веселіться за нього, усі, хто любить його; радійте разом з ним у радості, усі, хто оплакує його, ¹¹щоб ви ссали і насичувалися біля її грудей, що дарують утіху, щоб ви пили досхочу і втішалися її рясною славою.

¹²Бо ось що каже наш Отець: «Я простягну до неї мир, наче річку, і славу народів, наче потік, що розливається; ви будете ссати, вас носитимуть на її боці і гойдатимуть на її колінах. ¹³Як мати втішає свою дитину, так і я втішу вас; і ви будете втішені в Єрусалимі.» ^a a v13 Наш Отець змальовує свою втіху через ніжність матері, що заспокоює свою дитину, — його серце до свого народу ніжніше, ніж може вмістити будь-який один людський образ.

¹⁴Коли ви побачите це, ваше серце зрадіє, а ваші кості розквітнуть, наче молода трава; рука нашого Отця відкриється його слугам, а його лють — його ворогам.

¹⁵Бо ось — наш Отець прийде з вогнем, і колісниці його, наче вихор, щоб вилити свій гнів у люті і свій докір полум’ям вогню. ¹⁶Бо вогнем і своїм мечем наш Отець учинить суд над усім живим, і багато буде вбитих нашим Отцем.

¹⁷«Ті, хто освячується і очищується, щоб увійти в сади, ідучи за тим, хто посередині, споживаючи свиняче м’ясо, і гаддя, і мишей, — усі разом дійдуть кінця, — проголошує наш Отець. ^b b v17 «Ідучи за тим, хто посередині»: центральна ритуальна постать або ідол у серці їхньої поганської церемонії.

¹⁸«Бо я знаю їхні діла й думки. Настає час зібрати всі народи й язики; вони прийдуть і побачать мою славу.

¹⁹«Я покладу знак серед них і пошлю тих, що врятувалися, до народів — до Таршиша, Пула, Луда (що натягують лук), Тувала, Явана й до далеких островів, які ніколи не чули про мене і не бачили моєї слави. Вони звістять мою славу серед народів. ²⁰Вони приведуть усіх ваших братів з усіх народів як приношення нашому Отцеві — на конях, у колісницях і возах, на мулах і верблюдах — до моєї святої гори, до Єрусалима, каже він, подібно до того, як Ізраїль приносить хлібну жертву в чистому посуді до дому нашого Отця. ²¹І декого з них я візьму собі за священників і левітів, каже наш Отець.

²²«Бо як нові небеса й нова земля, які я творю, стоятимуть переді мною, — проголошує наш Отець, — так стоятимуть ваше насіння й ваше ім’я. ²³Від новомісяччя до новомісяччя й від суботи до суботи все живе приходитиме поклонятися переді мною, каже наш Отець.

²⁴«І вони вийдуть і подивляться на трупи тих, хто повстав проти мене; бо їхній черв’як не помре, і їхній вогонь не згасне, і будуть вони жахом для всього живого.»