Ісая 63

63 ¹Хто це йде з Едому, у шатах, заплямованих багрянцем, із Восора, цей, величний у своєму вбранні, що виступає у своїй великій силі? «Це Я — Ісус — проголошую праведність, могутній спасати.» ^a a v1 Апостол Іван побачив Ісуса, зодягненого в одежу, занурену в кров, що топче чавило гніву свого Отця — Об’явлення 19:11-15.

²Чому червоне твоє вбрання, і шати твої — як у того, хто топче в чавилі?

³«Я топтав чавило сам, і з народів ніхто не був зі мною; я чавив їх у своєму гніві й топтав їх у своїй люті; їхня кров бризкала на мої шати, і я заплямував усе своє вбрання. ⁴Бо день відплати був у моєму серці, і настав рік моїх викуплених. ⁵Я поглянув, та не було кому допомогти; я жахнувся, що ніхто не підтримав мене; тож моя власна рука принесла мені спасіння, і моя лють підтримала мене. ⁶Я топтав народи у своєму гніві; я сп’янив їх у своїй люті й вилив їхню кров на землю.»

Я розповім про любов нашого Отця

⁷Я розповім про незмінну любов нашого Отця, про хвалу йому, за всім, що він учинив для нас, і про велику доброту, яку він виявив домові Ізраїля, за його милосердям, за його рясною незмінною любов’ю.

⁸Бо він сказав: «Справді, вони — мій народ, діти, які не будуть невірними.» І він став їхнім Спасителем.

⁹У всякій їхній скорботі він скорбів, і вісник його присутності врятував їх; у своїй любові й у своєму милосерді він викупив їх; він підіймав їх і носив їх усі давні дні. ¹⁰Але вони збунтувалися й засмутили його Святого Духа; тож він обернувся і став їхнім ворогом, і сам воював проти них. ¹¹Тоді він згадав давні дні, Мойсея і свого народу. Де той, хто вивів їх із моря разом із пастирями своєї отари? Де той, хто вклав свого Святого Духа поміж них, ¹²хто простягнув своє славне рамено по правиці Мойсея, хто розділив води перед ними, щоб здобути собі вічне ім’я, ¹³хто провів їх крізь безодні? Як кінь у пустелі, вони не спіткнулися. ¹⁴Як худоба, що сходить у долину, Дух нашого Отця дав їм спочинок. Так ти провадив свій народ, щоб здобути собі славне ім’я.

Поглянь із небес

¹⁵Поглянь із небес і подивись, зі свого святого й славного житла. Де твоя ревність і твої могутні діла? Зворушення твого серця й твоє милосердя стримані від мене. ¹⁶Бо ти — наш Отець, хоча Авраам не знає нас, і Ізраїль не визнає нас; ти — наш Отець; наш Викупитель споконвіку — твоє ім’я. ¹⁷Чому, Отче наш, ти даєш нам блукати від твоїх доріг і робиш жорстоким наше серце, так що ми не боїмося тебе? Повернися заради твоїх рабів, племен твоєї спадщини. ¹⁸Недовго твій святий народ мав посілість; наші вороги потоптали твою святиню. ¹⁹Ми стали як ті, над якими ти ніколи не панував, як ті, що не названі твоїм іменем.