Ісая 48

48 ¹Послухайте це, доме Якова, ви, кого названо ім’ям Ізраїля і хто вийшов з роду Юди; ви, хто клянеться ім’ям нашого Отця і кличе нашого Отця,— але не в істині й не в праведності. ²Бо вони звуть себе людьми святого міста і спираються на нашого Отця,— Отець небесних військ — ім’я його.

³«Я давно провістив минуле; воно вийшло з моїх уст, і я сповістив його. Потім раптово я вчинив, і воно збулося. ⁴Бо я знав, який ти впертий — жила твоєї шиї тверда, як залізо, твоє чоло — як мідь. ⁵Я давно розповів тобі це; перш ніж воно сталося, я сповістив тобі, щоб ти ніколи не міг сказати: „Мій ідол зробив це; мій різьблений образ і моя відлита постать наказали це.“ ⁶Ти чув це; тепер поглянь на все це. Хіба ти не визнаєш цього? Відтепер я розповім тобі нове, приховане, чого ти ніколи не знав.» ⁷Вони створені тепер, а не давно; до сьогодні ти ніколи не чув про них, тож не можеш сказати: „Я вже знав їх.“ ⁸Ти ніколи не чув, ніколи не знав; здавна твоє вухо не було відкрите. Бо я знав, як віроломно ти чинитимеш,— ти названий бунтівником від народження. ⁹Заради власного імені я стримую свій гнів; заради своєї хвали я тамую його щодо тебе, щоб не відтяти тебе. ¹⁰Ось, я очистив тебе, та не як срібло; я випробував тебе в печі страждання. ¹¹Заради себе самого, заради себе самого я дію,— бо навіщо б мало бути збезчещене моє ім’я? Своєї слави я не віддам іншому.

Я перший і останній

¹²«Послухай мене, Якове, та Ізраїлю, кого я покликав: я той самий; я перший, і я останній. ¹³Моя власна рука заклала основу землі, і моя правиця розпростерла небеса; коли я кличу їх, вони стають разом.»

¹⁴Зберіться разом, усі ви, і слухайте: хто з них сповістив це? Той, кого я люблю, здійснить мій намір проти Вавилона, і його рука буде проти вавилонян. ^a a v14 «Той, кого я люблю» — це Кір, перський цар, якого Бог підносив, щоб той підкорив Вавилон і визволив Ізраїль.

¹⁵Я, я сам, сказав; так, я покликав його. Я привів його, і він матиме успіх на своїй дорозі.

¹⁶Підійдіть до мене, послухайте це: від початку я не говорив потай; відколи це постало, я був там. А тепер Всевладний Отець послав мене — і свого Духа. ^b b v16 Багато хто чує в цьому рядку голос Ісуса — Слуги, якого наш Отець незабаром відкриє в наступних розділах, посланого разом зі Святим Духом поряд із ним.

¹⁷Так говорить наш Отець — твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я твій Отець, що навчає тебе на твоє добро, що веде тебе дорогою, якою тобі треба йти. ¹⁸«О, якби ж ти зважав на мої заповіді! Тоді твій мир потік би, як річка, і твоя праведність — як морські хвилі. ¹⁹Твої діти були б, як пісок, і твої власні нащадки — як його піщинки; їхнє ім’я ніколи не було б відтяте чи знищене з-перед мого обличчя.»

²⁰Вийдіть з Вавилона! Тікайте від вавилонян! З радісним криком сповістіть це, проголосіть це; розішліть це до краю землі. Скажіть: „Наш Отець відкупив свого слугу Якова!“ ²¹Вони не знали спраги, коли він вів їх через пустелі; він змусив воду потекти їм зі скелі. Він розколов скелю, і вода ринула.

²²«Немає миру», — каже наш Отець, — «для нечестивих.»