Ісая 47

47 ¹«Зійди вниз, сядь у пил, незаймана дочко Вавилону; сядь на голу землю, без престолу, дочко халдеїв. Більше не називатимуть тебе ніжною та тендітною.

²«Візьми жорна й мели борошно; зніми своє покривало, скинь свій одяг, оголи ноги, переходь через ріки. ³Твоя нагота відкриється, і твій сором буде видно. Я вчиню правосуддя й нікого не пощаджу.»

⁴Наш Відкупитель — Отець небесних воїнств його ім’я — Святий Ізраїлів, наш Отець.

⁵Сядь мовчки й увійди в темряву, дочко вавилонян; бо більше не називатимуть тебе царицею царств. ⁶Я розгнівався на своїх дітей; я опоганив свою спадщину й віддав їх у твою руку. Ти не виявила до них милосердя; ти поклала дуже важке ярмо навіть на старих. ⁷Ти сказала: «Я буду царицею навіки» — тож ти не брала цього до серця й не згадувала, чим це скінчиться.

⁸Тепер же послухай це, ти, що кохаєшся в насолодах, що сидиш безпечно, що кажеш у своєму серці: «Я є, і немає нікого, крім мене; ніколи не сидітиму вдовою й не зазнаю втрати дітей». ⁹Але обидві ці речі спіткають тебе за мить, одного-єдиного дня: втрата дітей і вдівство. Вони спіткають тебе повною мірою, попри твої численні чари та велику силу твоїх заклять.

¹⁰Ти покладалася на власне зло; ти сказала: «Ніхто мене не бачить». Твоя мудрість і знання ввели тебе в оману, тож ти подумала: «Я одна існую, і нікого немає, крім мене». ¹¹Тож лихо спіткає тебе, якого ти не зможеш відвернути чарами; нещастя впаде на тебе, якого ти не зможеш відвести; руїна раптово спіткає тебе, перш ніж ти це усвідомиш.

¹²Тож продовжуй зі своїми закляттями і своїми численними чарами, над якими ти трудилася від юності. Можливо, ти досягнеш успіху; можливо, наженеш жах. ¹³Ти виснажена своїми численними порадами. Нехай вони встануть і врятують тебе — ті, що розмічають небеса, що вдивляються в зорі, що на кожен молодик провіщають, що спіткає тебе. ¹⁴Дивись, вони — як стерня; вогонь спалює їх. Вони не можуть врятувати себе від сили полум’я. Це не вугілля, щоб грітися, не вогонь, щоб сидіти біля нього. ¹⁵Ось чим вони є для тебе — ті, з ким ти трудилася й торгувала від юності. Кожен блукає у свій бік; немає нікого, хто врятував би тебе.