Єзекіїль 16

16 ¹Було до мене слово нашого Отця:

²«Сину людський, змусь Єрусалим подивитися на свої огидні вчинки ³і скажи: Так говорить Владика Отець до Єрусалима: Твоє походження та народження — із землі ханаанської; твій батько був амореєм, а мати — хеттеянкою. ⁴Того дня, коли ти народилася, не відрізали твоєї пуповини, не обмили тебе водою, щоб очистити, не натерли сіллю й не сповили в пелюшки. ^a a v4 Новонароджених у тому світі натирали сіллю й туго сповивали, щоб захистити та зміцнити їх, — а цій дитині не дали жодної такої турботи. ⁵Жодне око не зглянулося над тобою настільки, щоб із милосердя зробити тобі бодай щось із цього; натомість тебе викинули у відкрите поле, зневажену того дня, коли ти народилася.

⁶«Я проходив повз і побачив, як ти борсаєшся у своїй крові, і коли ти лежала у своїй крові, я сказав тобі: „Живи!“ Так, у твоїй крові я сказав тобі: „Живи!“ ^b b v6 Коли нікому вона не була потрібна, наш Отець промовив життя над покинутою дитиною — саме з його любові, а не з її вартості, починається ця історія. ⁷Я виростив тебе, мов польову рослину. Ти виросла висока й розквітла красою; груди твої налилися, і волосся виросло, та все ж ти була голою й непокритою.

⁸«Коли я знову проходив повз і побачив тебе, ти вже була в порі кохання. Я простер край свого одягу над тобою і прикрив твою наготу. Я дав тобі свою урочисту обітницю й уклав із тобою заповіт, — каже Владика Отець, — і ти стала моєю. ^c c v8 Простягнути свій одяг над кимось було давнім жестом заручин, яким заявляли про людину як про свою дружину, — те саме, про що Рут просить Вооза в Книзі Рут 3:9.

⁹«Потім я обмив тебе водою, змив із тебе кров і помазав тебе олією. ¹⁰Я вдягнув тебе у вишиваний одяг і взув у сандалі з тонкої шкіри, сповив тебе в тонкий льон і покрив коштовною тканиною. ¹¹Я прикрасив тебе оздобами: наклав браслети на твої зап’ястя і намисто на твою шию. ¹²Я вдягнув кільце тобі в ніс, сережки у твої вуха і прекрасний вінець на твою голову. ¹³Так ти була прикрашена золотом і сріблом, а вбрання твоє було з тонкого льону, коштовної тканини й вишивки. Ти їла добірне борошно, мед і олію. Ти ставала дедалі прекраснішою і стала царицею. ¹⁴І розійшлася слава про тебе між народами завдяки твоїй красі, бо досконалою зробила її велич, яку я дав тобі, — каже Владика Отець.

¹⁵«Але ти поклалася на свою вроду і, завдяки своїй славі, вдалася до розпусти, виливаючи свою прихильність на кожного, хто проходив повз, — і врода твоя стала їхньою. ¹⁶Ти взяла дещо зі свого вбрання і спорудила собі барвисті узвишшя, і на них чинила розпусту. Такого не повинно бути — ніколи! ^d d v16 «Узвишшя» — це підняті просто неба святилища, які використовували для поклоніння ідолам по всьому Ханаану та Ізраїлю. ¹⁷Ти взяла також свої прекрасні золоті та срібні оздоби, які я дав тобі, зробила собі чоловічі зображення і чинила з ними розпусту. ¹⁸Ти взяла свій вишиваний одяг, щоб покрити їх, і поклала перед ними мою олію та мої пахощі. ¹⁹Їжу, яку я дав тобі, — добірне борошно, олію та мед, якими я тебе годував, — ти поклала перед ними як приємні пахощі. Так воно й було, — каже Владика Отець.

²⁰«Ти взяла синів і дочок, яких народила мені, і принесла їх у жертву ідолам на поживу. Невже розпусти твоєї було замало? ²¹Ти заколювала моїх дітей і віддавала їх, проводячи крізь вогонь для ідолів. ²²У всіх своїх огидних учинках і розпусті ти забула про дні своєї юності, коли була голою й непокритою, коли борсалася у своїй крові.

²³«А після всього твого зла — горе, горе тобі! — каже Владика Отець.

²⁴«Ти збудувала собі горб і спорудила собі високий поміст на кожному майдані. ²⁵На кожному розі вулиці ти збудувала свій високий поміст, зганьбила свою вроду, пропонувала себе кожному перехожому і примножувала свою розпусту. ²⁶Ти чинила розпусту з єгиптянами, своїми хтивими сусідами, і примножувала свою розпусту, щоб гнівити мене. ²⁷Тож я простяг проти тебе свою руку і урізав твої володіння. Я віддав тебе на поталу жадібності твоїх ворогів, дочкам филистимським, що соромилися твоєї безсоромної поведінки. ²⁸Ти чинила розпусту також з ассирійцями, бо була ненаситною; ти блудила з ними, та все одно не вдовольнилася. ²⁹Ти примножила свою розпусту аж до Вавилону, землі купців, та навіть цим не вдовольнилася.»

³⁰«Яке ж немічне твоє серце, — каже Владика Отець, — що ти робила все це, діло зухвалої блудниці!

³¹«Коли ти будувала свій горб на кожному розі і споруджала свій поміст на кожному майдані, ти не була навіть як блудниця, бо відмовлялася від плати.

³²«Ти, невірна дружино! Ти береш чужинців замість власного чоловіка. ³³Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім своїм коханцям, підкуповуючи їх, щоб вони звідусіль приходили до тебе на розпусту. ³⁴У своїй розпусті ти була протилежністю іншим жінкам: ніхто не домагався тебе. Ти платила сама, а тобі не платив ніхто — цілковита протилежність.

³⁵«Тому, блуднице, послухай слово нашого Отця! ³⁶Ось що каже Владика Отець: «За те, що виливалася твоя хтивість і відкривалася твоя нагота в розпусті з твоїми коханцями й з усіма твоїми огидними ідолами, і за кров твоїх дітей, яку ти їм віддала, ³⁷то я зберу всіх твоїх коханців, якими ти втішалася, — і тих, кого любила, і тих, кого ненавиділа, — зберу їх проти тебе звідусіль, оголю тебе перед ними, і вони побачать усю твою наготу. ³⁸Я осуджу тебе, як засуджують перелюбниць і вбивць, і наведу на тебе кров гніву та ревнощів. ³⁹Я віддам тебе в руки твоїх коханців. Вони зруйнують твої горби, знесуть твої високі помости, здеруть із тебе одяг, заберуть твої прекрасні оздоби і залишать тебе голою й непокритою. ⁴⁰Вони приведуть проти тебе натовп, щоб закидати тебе камінням і порубати мечами на шматки. ⁴¹Вони спалять твої доми і вчинять над тобою суд перед багатьма жінками. Я покладу край твоїй розпусті, і ти більше не платитимеш своїм коханцям. ⁴²Тоді вгамується мій гнів проти тебе, і відступлять від тебе мої ревнощі; я заспокоюся й більше не гніватимуся.»

⁴³«За те, що ти не пам’ятала днів своєї юності, а розлютила мене всім цим, я наведу на твою голову те, що ти накоїла, — каже Владика Отець. Хіба ти не додала безсоромства до всіх інших своїх огидних учинків?

⁴⁴«Кожен, хто говорить приказки, скаже про тебе таку приказку: „Яка мати, така й дочка.“» ⁴⁵Ти — дочка своєї матері, яка зненавиділа свого чоловіка й дітей. Ти — сестра своїх сестер, які зненавиділи своїх. Твоя мати була хеттеянкою, а твій батько — амореєм. ⁴⁶На північ від тебе жила твоя старша сестра Самарія зі своїми дочками; на південь від тебе — твоя молодша сестра Содом зі своїми дочками. ⁴⁷Ти не лише ходила їхніми дорогами й наслідувала їхні огидні вчинки; у всіх своїх дорогах ти незабаром стала розпуснішою за них. ⁴⁸Як живу я, — каже Владика Отець, — твоя сестра Содом зі своїми дочками ніколи не робила того, що робила ти зі своїми дочками.

⁴⁹«Ось який був гріх твоєї сестри Содома: вона та її дочки були пихатими, пересиченими й безтурботними; вони ніколи не допомагали бідному та нужденному. ⁵⁰Вони були пихаті й чинили переді мною огидні речі. Тому я прибрав їх, коли побачив це. ⁵¹Самарія не вчинила й половини твоїх гріхів. Ти примножила свої огидні вчинки понад їхні, і через усе, що ти накоїла, твої сестри видаються праведними. ⁵²Неси свою ганьбу, бо ти дала своїм сестрам виправдання. Оскільки гріхи твої були огиднішими за їхні, вони видаються праведнішими за тебе. Тож соромся й неси свою ганьбу, бо через тебе твої сестри виглядають праведними.

⁵³«Та все ж я поверну долю Содома та її дочок, Самарії та її дочок, а разом з ними — і твою долю, ⁵⁴щоб ти несла свою ганьбу й соромилася всього, що зробила, даючи їм утіху. ⁵⁵Твої сестри, Содом і Самарія зі своїми дочками, повернуться до свого попереднього стану, і ти зі своїми дочками — до свого. ⁵⁶Ти навіть не згадувала своєї сестри Содома у дні своєї пихи, ⁵⁷перш ніж відкрилося твоє власне зло. Тепер тебе зневажають дочки Едома й усі його сусіди, і дочки филистимлян — усі довкола тебе, хто тебе зневажає. ⁵⁸Ти понесеш наслідки своєї безсоромності та огидних учинків, — каже наш Отець.

⁵⁹Ось що каже Владика Отець: «Я вчиню з тобою так, як ти заслужила, бо ти знехтувала моєю клятвою, розірвавши заповіт. ⁶⁰«Та все ж я згадаю свій заповіт із тобою, укладений у дні твоєї юності, і встановлю з тобою вічний заповіт. ^e e v60 Навіть після кожної зради наш Отець не дасть цим стосункам урватися — він пов’язує себе вічним заповітом, тією самою вірною любов’ю, що сягає своєї повноти в Ісусі. ⁶¹Тоді ти згадаєш свої дороги й засоромишся, коли приймеш своїх сестер, і старших, і молодших. Я дам їх тобі за дочок, але не на підставі заповіту з тобою. ⁶²Так я встановлю з тобою свій заповіт, і ти дізнаєшся, що я — твій Отець. ⁶³Коли я звершу для тебе викуплення за все, що ти зробила, ти згадаєш і засоромишся й ніколи більше не відкриєш уст своїх через свою ганьбу, — каже Владика Отець.»