Діяння апостолів 8

8 ¹Савл схвалював убивство Степана. Того дня спалахнуло велике переслідування проти єрусалимської церкви, і всі, крім апостолів, розсіялися по Юдеї та Самарії. ²Побожні люди поховали Степана й гучно оплакували його. ³А Савл нищив церкву: заходив у дім за домом, тягнув геть чоловіків і жінок та кидав їх до в’язниці.

Пилип проповідує в Самарії

⁴А ті, що розсіялися, ходили всюди, звіщаючи добру звістку слова. ⁵Пилип зійшов до міста Самарії та проповідував їм Христа. ⁶Натовпи одностайно слухали слова Пилипа, чуючи та бачачи знаки, які він робив. ⁷Бо нечисті духи виходили з багатьох одержимих, голосно кричачи, і багато паралізованих та кульгавих було зцілено. ⁸І була велика радість у тому місті.

⁹А був один чоловік на ім’я Симон, що вже раніше займався чаклунством у тому місті, дивуючи народ Самарії й видаючи себе за когось великого. ¹⁰Усі, від малого до великого, слухали його, кажучи: «Цей чоловік — сила Божа, що зветься Великою». ¹¹А слухали його тому, що він довгий час дивував їх своїм чаклунством. ¹²Та коли повірили добрій звістці Пилипа про Царство нашого Отця й ім’я Ісуса Христа, то хрестилися — і чоловіки, і жінки. ¹³Повірив і сам Симон і, охрестившись, тримався біля Пилипа; він дивувався, бачачи знаки та великі чуда.

¹⁴Коли ж апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла слово нашого Отця, то послали до них Петра та Івана. ¹⁵Ті, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Святого Духа, ¹⁶бо Святий Дух ще не зійшов на жодного з них; вони були лише охрещені в ім’я Господа Ісуса. ¹⁷Тоді вони поклали на них руки, і ті прийняли Святого Духа. ¹⁸Коли ж Симон побачив, що Дух дається через покладання рук апостолів, то приніс їм гроші, ¹⁹кажучи: «Дайте й мені цю владу, щоб кожен, на кого покладу руки, одержував Святого Духа». ²⁰Петро ж сказав йому: «Нехай згине твоє срібло разом з тобою, бо ти подумав, що дар нашого Отця можна придбати за гроші! ²¹Немає тобі ні частки, ні долі в цій справі, бо твоє серце не праве перед нашим Отцем. ²²Тож покайся в цьому злі й молися нашому Отцеві, щоб, якщо можливо, простився тобі намір твого серця. ²³Бо бачу, що ти сповнений гіркої отрути й зв’язаний злом».

²⁴Симон же відповів: «Помоліться за мене Богові, щоб не спіткало мене нічого з того, що ви сказали».

²⁵Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господа нашого Ісуса, вернулися до Єрусалима, звіщаючи добру звістку в багатьох самарійських селах.

Пилип та ефіоп

²⁶А ангел нашого Отця промовив до Пилипа: «Устань та йди на південь, на дорогу, що спускається з Єрусалима до Гази» — дорогу пустельну. ²⁷І він устав та пішов. І ось був собі ефіоп, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопів, що відав усією її скарбницею і приходив до Єрусалима поклонитися, ^a a v27 Кандакія була не особистим іменем, а царським титулом цариці-матері царства Куш, що на південь від Єгипту. ²⁸та, повертаючись, сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.

²⁹А Святий Дух сказав Пилипові: «Підійди та тримайся тієї колісниці».

³⁰Пилип підбіг і, почувши, що той читає пророка Ісаю, запитав: «Чи розумієш, що читаєш?»

³¹Той відповів: «Як же можу, коли ніхто мене не наставить?» І запросив Пилипа піднятися й сісти з ним. ³²А місце Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю, ведено його на заколення, і як ягня безмовне перед тим, хто стриже його, так він не відкрив своїх уст. ³³У його приниженні правосуддя йому відмовлено. Хто розповість про його рід? Бо життя його забирається з землі».

³⁴Євнух же сказав Пилипові: «Благаю, скажи мені: про кого це говорить пророк? Про себе чи про когось іншого?»

³⁵Тоді Пилип відкрив свої уста й, почавши від цього Писання, звістив йому добру звістку про Ісуса. ³⁶Їдучи дорогою, вони прибули до води, і євнух сказав: «Ось вода! Що заважає мені охреститися?» ^b b v36 Найдавніші рукописи не мають тут вірша 37; пізніші списки додають: «Пилип сказав: „Якщо віруєш усім серцем, то можна“. А він відповів: „Вірую, що Ісус Христос — Син Божий“». ³⁸І наказав зупинити колісницю; обидва зійшли у воду — і Пилип, і євнух, — і Пилип охрестив його.

³⁹Коли ж вони вийшли з води, Дух нашого Отця забрав Пилипа, і євнух більше не бачив його, але радісно подався своєю дорогою. ⁴⁰А Пилип опинився в Азоті і, проходячи, звіщав добру звістку по всіх містах, доки не прийшов до Кесарії.