1 Самуїла 30

30 ¹Третього дня Давид і його люди прийшли до Циклагу. А амаликитяни напали на Негев і на Циклаг, здобули його й спалили, ²захопили жінок і всіх, хто там був, від малого до великого. Нікого не вбили, а погнали з собою й пішли своєю дорогою. ³Коли Давид і його люди прийшли до міста, воно було спалене вогнем, а їхніх дружин, синів і дочок забрано в полон. ⁴Тоді Давид і люди, що були з ним, заголосили й плакали, аж доки не стало в них сили плакати. ⁵Захопили й обох дружин Давида — Ахіноам з Їзреелю та Авігею, удову Навала з Кармелю. ⁶Давид був у великій скруті, бо люди змовлялися побити його камінням — кожен був засмучений через своїх синів і дочок. Та Давид зміцнив себе в нашому Отці.

⁷Давид сказав священникові Авіятарові, синові Ахімелеха: «Принеси мені ефод». І Авіятар приніс Давидові ефод.

⁸Давид запитав нашого Отця: «Чи гнатися мені за цими грабіжниками? Чи наздожену їх?» «Женися за ними, — сказав він. — Ти неодмінно наздоженеш їх і всіх визволиш».

⁹І вирушив Давид із шістьмастами мужами, що були з ним, і прийшли вони до долини Бесор, де частина з них залишилася. ¹⁰Давид продовжив погоню з чотирмастами мужами, а двісті залишилися, бо надто знесиліли, щоб перейти долину Бесор. ¹¹У полі знайшли вони єгиптянина, привели його до Давида й дали йому хліба та води. ¹²Дали йому також шматок коржа з інжиру та дві в’язки родзинок. Він поїв, і повернулася до нього сила, бо не їв хліба й не пив води три дні та три ночі. ¹³Давид запитав його: «Чий ти і звідки?» Той відповів: «Я — молодий єгиптянин, раб одного амаликитянина. Мій пан покинув мене три дні тому, бо я захворів.

¹⁴Ми нападали на Негев керетіянський, на землю Юдину та на Негев Калевів, а Циклаг спалили вогнем».

¹⁵Давид запитав: «Чи приведеш мене до цього загону грабіжників?» Той відповів: «Поклянися мені Богом, що не вб’єш мене й не видаси мене в руки мого пана, і я приведу тебе до них».

¹⁶Єгиптянин привів Давида, і ось вони порозходилися по всій землі, їли, пили й веселилися через ту величезну здобич, яку взяли із землі филистимської та землі юдейської. ¹⁷І побив їх Давид від смерку аж до вечора наступного дня. Ніхто з них не втік, крім чотирьохсот молодих мужів, які сіли на верблюдів і повтікали. ¹⁸Так Давид відібрав усе, що взяли амаликитяни, і визволив обох своїх дружин. ¹⁹Нічого не бракувало — ні малого, ні великого, ні синів, ні дочок, ні здобичі, ні чого іншого, що в них забрали. Усе повернув Давид. ²⁰Забрав Давид і всю дрібну та велику худобу. Її гнали поперед іншої худоби, кажучи: «Це Давидова здобич».

²¹І прийшов Давид до тих двохсот мужів, які були надто знесилені, щоб іти за ним, і яких залишили біля долини Бесор. Вони вийшли назустріч Давидові й людям, що були з ним. Давид підійшов до них і привітав їх. ²²Але всі злі й нікчемні люди з-поміж тих, що йшли за Давидом, сказали: «Оскільки вони не йшли з нами, не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми відібрали, — лише кожному його дружину й дітей; нехай беруть їх і йдуть».

²³Та Давид сказав: «Не робіть так, брати мої, з тим, що дав нам наш Отець. Він оберігав нас і віддав нам у руки грабіжників, що виступили проти нас. ²⁴Та й хто послухає вас у цій справі? Частка того, хто ходив у бій, і частка того, хто залишався при обозі, однакова — поділять порівну». ²⁵І від того дня зробив Давид це постановою та законом для Ізраїля, і так є аж до сьогодні.

²⁶Коли Давид прийшов до Циклагу, він послав частину здобичі старійшинам Юдиним, своїм друзям, із такими словами: «Ось дарунок вам зі здобичі, узятої від ворогів нашого Отця». ²⁷Послав він тим, хто в Бетелі, у Рамоті Негевському та в Яттірі, ²⁸тим, хто в Ароері, у Сифмоті та в Ештемоа, ²⁹тим, хто в Рахалі, у містах єрахмеелітів та в містах кенеян, ³⁰тим, хто в Хормі, у Бор-Ашані та в Атаху, ³¹і тим, хто в Хевроні, та по всіх місцях, де бував Давид зі своїми людьми.