Послання до римлян 11

11 ¹Тож запитую: невже наш Отець відкинув свій народ? Аж ніяк! Я теж ізраїльтянин, з нащадків Авраама, з коліна Веніяминового. ²Наш Отець не відкинув свого народу, який він наперед знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання про Іллю, як він благає нашого Отця проти Ізраїля? ³«Отче, вони повбивали твоїх пророків, поруйнували твої жертовники; я один залишився, і вони шукають моєї душі.»

⁴А ось Божа відповідь: «Я зберіг собі сім тисяч мужів, які не схилили коліна перед Ваалом.» ^a a v4 Ваал був головним ханаанським ідолом, якому широко поклонялися по всьому Ізраїлю за днів Іллі.

⁵Так само й нині є останок, вибраний благодаттю. ⁶А якщо благодаттю, то вже не за ділами; інакше благодать не була б уже благодаттю.

⁷Що ж тоді? Ізраїль не осягнув того, чого шукав; вибрані осягнули, а решта закам’яніла. ⁸Як написано: «Наш Отець дав їм дух заціпеніння, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до цього дня.»

⁹А Давид каже: «Нехай стіл їхній стане для них сіткою й пасткою, каменем спотикання й відплатою, ¹⁰Нехай потьмяніють їхні очі, щоб не бачили, і хребти їхні зігни назавжди.»

¹¹Тож запитую: невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні! Навпаки, через їхній провал прийшло спасіння до язичників, щоб викликати в Ізраїлі заздрість. ¹²А якщо їхній гріх збагачує світ, а їхній провал збагачує язичників, то наскільки ж більше їхня повнота!

¹³Вам же, язичникам, кажу: оскільки я апостол язичників, я прославляю своє служіння, ¹⁴сподіваючись, що якось викличу заздрість у своїх рідних і спасу декого з них. ¹⁵Бо якщо їхнє відкинення стало примиренням світу, то чим буде їхнє прийняття, як не життям із мертвих? ¹⁶Якщо перший плід святий, то святе й усе тісто; і якщо корінь святий, то й гілки. ¹⁷Якщо ж деякі гілки були відламані, а ти, дика оливкова галузка, був прищеплений між ними й став спільником багатого кореня оливкового дерева, ¹⁸то не вихваляйся перед гілками. А якщо вихваляєшся, то не ти тримаєш корінь, а корінь — тебе. ¹⁹Ти скажеш: «Гілки були відламані, щоб мене прищепити.» ²⁰Так. Вони відламані через невірство, а ти стоїш вірою. Не величайся, а радше бійся. ²¹Бо якщо наш Отець не пощадив природних гілок, то не пощадить і тебе. ²²Тож поглянь на доброту й суворість нашого Отця: суворість до тих, що впали, а доброту до тебе, якщо перебуватимеш у його доброті; інакше й ти будеш відтятий. ²³А вони, якщо не зостануться в невірстві, будуть прищеплені, бо наш Отець може знову прищепити їх. ²⁴Бо якщо ти був відтятий від оливки, дикої з природи, і проти природи прищеплений до плеканої, то наскільки ж більше ці, природні гілки, будуть прищеплені до свого власного оливкового дерева?

Увесь Ізраїль буде спасенний

²⁵Брати й сестри, не хочу, щоб ви не знали цієї таємниці, аби ви не були мудрими у власних очах: закам’яніння спіткало частину Ізраїля доти, доки не ввійде повне число язичників.

²⁶І так увесь Ізраїль буде спасенний, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель і усуне безбожність від Якова, ^b b v26 Визволитель, який приходить із Сіону, — це Ісус, спаситель, якого наш Отець обіцяв через Ісаю і який навертає свій народ від гріха. ²⁷і це буде мій заповіт із ними, коли зніму їхні гріхи.»

²⁸Щодо Євангелії вони вороги заради вас, а щодо вибрання — улюблені заради батьків. ²⁹Бо дари й покликання нашого Отця невідкличні. ³⁰Бо як ви колись були непослушні нашому Отцеві, а тепер помилувані через їхню непослушність, ³¹так і вони тепер стали непослушні, щоб через виявлену вам милість і вони тепер були помилувані. ³²Бо наш Отець замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

³³О, яка глибина багатства, і мудрості, і пізнання нашого Отця! Які незбагненні його суди і які недослідимі його дороги! ³⁴«Бо хто пізнав розум нашого Отця? Або хто був його порадником? ³⁵Або хто дав йому щось наперед, щоб він мав віддати?» ³⁶Бо з нього, і через нього, і для нього все. Йому слава навіки. Амінь.