Елігу знову говорить
Елігу доводить, що людський гріх і людська доброта нічого не змінюють для Бога, вищого за хмари; вони падають на інших людей. Пригноблені кличуть, але ніхто не питає, де його Творець, що дає пісні вночі. Тож Йов множить слова без знання.
35 1Потім Елігу продовжив і сказав: 2«Чи вважаєш ти це справедливим? Ти кажеш: „Моя праведність більша за Божу“. 3Бо ти питаєш: „Яка тобі з цього користь? Що я здобуду, якщо не грішитиму?“ 4Я відповім тобі й твоїм друзям разом із тобою. 5Поглянь на небеса й подивись; споглянь на хмари, що вищі за тебе. 6Якщо ти грішиш, що ти цим чиниш проти нього? І якщо багато твоїх провин, що ти робиш йому? 7Якщо ти праведний, що ти йому даєш? Або що він приймає з твоєї руки? 8Твоє беззаконня стосується лише такого чоловіка, як ти сам, а твоя праведність — лише такої ж людини, як ти. 9Люди волають під тягарем численних утисків; вони кличуть на допомогу проти руки могутнього. 10Але ніхто не каже: „Де Бог, мій Творець, який дає пісні вночі, 11який навчає нас більше за земних звірів і робить нас мудрішими за птахів небесних?“ 12Там вони волають, але він не дає відповіді через пиху злих людей. 13Звісно, Бог не слухає марного волання; Всемогутній не звертає на нього уваги. 14Тим паче не відповість він, коли ти кажеш, що не бачиш його, — хоча твоя справа перед ним, і ти мусиш чекати на нього. 15А тепер, оскільки його гнів ще не покарав, і він мало зважав на безумство. 16Йов відкриває свої уста для марних слів; він примножує слова без знання.»