Єзекіїль 37

37 ¹Рука нашого Отця була на мені. Він вивів мене Духом нашого Отця й поставив мене посеред долини — вона була повна кісток. ²Він провів мене довкола них, навколо з усіх боків, — їх було дуже багато на дні долини, і були вони дуже сухі.

³Він сказав мені: «Сину людський, чи оживуть ці кістки?» Я відповів: «Владико Отче, ти знаєш».

⁴Тоді сказав мені: «Пророкуй над цими кістками: Сухі кістки, слухайте слово нашого Отця. ⁵Так говорить Владика Отець цим кісткам: Я вкладаю у вас подих, і ви оживете. ⁶Я покладу на вас жили, наведу на вас тіло, вкрию вас шкірою, вкладу у вас подих, і ви оживете. Тоді ви дізнаєтеся, що я — ваш Отець».

⁷І я пророкував, як було наказано. Коли я пророкував, почувся шум — гуркіт, — і кістки почали сходитися, кістка до своєї кістки. ⁸Я подивився: ось жили на них, тіло наросло на них, шкіра вкрила їх зверху, — але подиху в них не було.

⁹Він сказав мені: «Пророкуй подихові; пророкуй, сину людський, і скажи подихові: Так говорить Владика Отець: Прийди, подих, від чотирьох вітрів і дихни на цих убитих, щоб вони ожили». ^a a v9 Одне й те саме слово тут означає подих, вітер і дух — тож воно називає і чотири вітри, і життєвий подих, покликаний у мертвих, і Духа, якого наш Отець виливає у вірші 14.

¹⁰І я пророкував, як він наказав мені, і подих увійшов у них, і вони ожили та стали на ноги — військо величезне, незліченне.

¹¹Він сказав мені: «Сину людський, ці кістки — весь дім Ізраїлів. Вони кажуть: „Висохли наші кістки, і зникла наша надія; ми цілком відрізані.“ ¹²Тож пророкуй і скажи їм: Так говорить Владика Отець: Я відкриваю ваші могили і піднімаю вас із ваших могил, діти мої, і приведу вас у землю Ізраїлеву. ¹³Тоді ви дізнаєтеся, що я — ваш Отець, коли відкрию ваші могили і підніму вас із ваших могил, діти мої. ¹⁴І вкладу мого Духа у вас, і ви оживете, і оселю вас на вашій власній землі. Тоді ви дізнаєтеся, що я, ваш Отець, сказав і зробив, — каже наш Отець».

Наш Отець знову об’єднує своїх розділених дітей

¹⁵І знову було до мене слово нашого Отця:

¹⁶«А ти, сину людський, візьми одну палицю і напиши на ній: „Юді та синам Ізраїлевим, його товаришам.“ Потім візьми іншу палицю і напиши на ній: „Йосипові — палиця Єфремова — і всьому дому Ізраїлевому, його товаришам. ¹⁷І з’єднай їх разом в одну палицю, щоб стали вони одним у твоїй руці.“

¹⁸А коли твій народ запитає тебе: „Що ти маєш на увазі цим?“ ¹⁹скажи їм: Так говорить Владика Отець: Я беру палицю Йосипову, що в руці Єфремовій, разом із племенами Ізраїлевими, прилученими до нього, і докладаю їх до палиці Юдиної, роблячи їх однією палицею, щоб стали вони одним у руці моїй. ²⁰Тримай у своїй руці палиці, на яких ти написав, перед їхніми очима. ²¹Потім скажи їм: Так говорить Владика Отець: „Я беру синів Ізраїлевих з-поміж народів, куди вони пішли; я зберу їх звідусіль і приведу їх на їхню власну землю. ²²Я зроблю їх одним народом у цій землі, на горах Ізраїлевих, і один цар буде царем над ними всіма. Вони більше не будуть двома народами й ніколи вже не розділяться на два царства. ²³Вони більше не будуть осквернятися своїми ідолами, своїми гидотами чи будь-якими своїми переступами. Я врятую їх з усіх місць, де вони жили й грішили, і очищу їх. Вони будуть моїми дітьми, а я буду їхнім Отцем. ²⁴Раб мій Давид буде царем над ними; і буде в них усіх один пастир. Вони дотримуватимуться моїх законів, берегтимуть мої постанови й виконуватимуть їх. ²⁵Вони житимуть у землі, яку я дав рабові моєму Якову, де жили ваші батьки. Вони, їхні діти та діти їхніх дітей житимуть там повіки, а Давид, раб мій, буде їхнім князем повіки. ²⁶Я укладу з ними заповіт миру, вічний заповіт із ними. Я оселю їх і розмножу їх, і поставлю моє святилище серед них повіки. ²⁷Моє житло буде над ними; я буду їхнім Отцем, а вони будуть моїми дітьми. ²⁸Тоді народи дізнаються, що я — ваш Отець, який освячує Ізраїль, коли моє святилище буде серед них повіки.“»