Єзекіїль 31

31 ¹Одинадцятого року, третього місяця, першого дня було до мене слово нашого Отця:

²«Сину людський, скажи фараонові, цареві єгипетському, та полчищам його: До кого ти подібний у твоїй величі? ³Ассирія була кедром на Ливані, з гарними гілками й лісистою тінню, високий зростом, з верхівкою серед хмар. ⁴Води зробили його великим, глибина виростила його високим; її потоки текли довкола того місця, де він був посаджений, пускаючи свої струмки до всіх дерев польових. ⁵Тож висота його піднеслася над усіма деревами польовими; галуззя його помножилося, а гілки його видовжилися через рясні води, коли він розростався. ⁶У галуззі його гніздилися всі птахи небесні, під його гілками всі звірі польові народжували, а в тіні його жили всі великі народи. ⁷Він був прекрасний у своїй величі, з довгими своїми гілками, бо коріння його сягало рясних вод. ⁸Кедри в саду нашого Отця не могли зрівнятися з ним; кипариси не дорівнювали галуззю його, а платани не були подібні до його гілок. Жодне дерево в саду нашого Отця не було подібне до нього красою. ⁹Я зробив його прекрасним з численними його гілками, і всі дерева Едему, що були в саду нашого Отця, заздрили йому.»

¹⁰Тож так говорить Владика Отець: «Через те, що воно піднеслося високо, піднесло верхівку свою серед хмар і серце його запишалося висотою своєю, ¹¹„Я віддав його могутньому з народів, що неодмінно повівся з ним; за нечестя його Я вигнав його. ¹²Чужинці, найжорстокіші з народів, зрубали його й покинули. Його гілки попадали на гори й по всіх долинах, галуззя його лежало поламане по всіх ущелинах землі, і всі народи землі вийшли з тіні його та покинули його. ¹³На його поваленому стовбурі сідають усі птахи, а серед гілок його — усі дикі звірі, ¹⁴щоб жодне з добре напоєних дерев не підносилося високо й не піднімало верхівки своєї серед хмар, і щоб жодне, що п’є воду, не сягало такої висоти. Бо всі вони віддані смерті, у глибини землі, серед смертних, із тими, що сходять у яму.“

¹⁵Так говорить Владика Отець: «Того дня, коли воно зійшло до могили, Я змусив глибину сумувати й покрив її жалобою заради того дерева; Я стримав її потоки, і рясні води були затримані. Я зодягнув Ливан у темряву через нього, і всі дерева польові зів’яли через нього. ¹⁶Від гуркоту його падіння Я змусив народи тремтіти, коли скинув його до могили з тими, що сходять у яму. Тоді в глибинах землі втішилися всі дерева Едему, найкращі й добірні дерева Ливану, усі, що п’ють воду. ¹⁷Вони теж зійшли з ним до могили, до вбитих мечем, — ті, що були його силою, що жили в тіні його серед народів.»

¹⁸«До кого з дерев Едему ти був подібний славою та величчю? Але разом із деревами Едему ти будеш скинутий у глибини землі, щоб лежати серед необрізаних, із тими, що вбиті мечем. Це фараон і все його полчище, — говорить Владика Отець.»