2 Самуїла 21

21 ¹За днів Давида був голод три роки поспіль, рік за роком. Тож Давид запитав про це нашого Отця. А наш Отець відповів: «На Саулі та його домі лежить провина за пролиту кров, бо він повбивав гаваонітян».

²Тоді цар покликав гаваонітян і говорив із ними. (Гаваонітяни не були ізраїльтянами, а залишком амореїв; Ізраїль присягнув пощадити їх, проте Саул, запалившись ревністю за Ізраїль та Юду, намагався повбивати їх.). ³Давид запитав гаваонітян: «Що я можу зробити для вас? Чим спокутувати провину, щоб ви благословили народ нашого Отця?»

⁴Гаваонітяни відповіли: «Не в сріблі чи золоті річ між нами та Саулом і його домом, і не маємо ми права вбивати когось в Ізраїлі». Давид сказав: «Що б ви не сказали, я зроблю для вас».

⁵Вони сказали цареві: «Чоловік, який винищував нас і замишляв нашу погибель, щоб не лишилося нам місця ніде в межах Ізраїлю, — ⁶нехай семеро з його нащадків буде видано нам, і ми повісимо їх перед Господом у Ґіві Саула, обранця Господнього». Цар сказав: «Я видам їх».

⁷Але цар пощадив Мефівошета, сина Йонатана, сина Саула, через клятву перед нашим Отцем між Давидом та Йонатаном, сином Саула. ⁸Натомість цар узяв Армонія та Мефівошета, двох синів, яких Ріцпа, дочка Айї, народила Саулові, разом із п’ятьма синами, яких Мерав, дочка Саула, народила Адріїлові, синові Барзіллая з Мехоли. ⁹Він видав їх гаваонітянам, які повісили їх на горі перед нашим Отцем; усі семеро загинули разом. Їх стратили в перші дні жнив, коли починалися жнива ячменю.

¹⁰Тоді Ріцпа, дочка Айї, узяла веретище й розстелила його на скелі, від початку жнив аж доки не линув дощ на тіла; удень вона відганяла від них птахів, а вночі — диких звірів. ^a a v10 Веретище — це груба, темна тканина, яку вдягали на видимий знак жалоби та скорботи. ¹¹Коли Давидові розповіли, що зробила Ріцпа, дочка Айї, наложниця Саула, ¹²він пішов до мешканців Явеша Ґілеадського й забрав кості Саула та його сина Йонатана, які ті потайки викрали з площі Бет-Шану, де филистимляни повісили їх того дня, коли вбили Саула на Ґілбоа. ¹³Він виніс звідти кості Саула та кості його сина Йонатана, і зібрали кості повішених. ¹⁴І поховали кості Саула та його сина Йонатана в Цела, в землі Веніямина, у гробниці його батька Кіша, і зробили все, що звелів цар. Після того наш Отець відповів на молитви за цю землю.

Воїни Давида долають филистимських велетнів

¹⁵Знову була війна між филистимлянами та Ізраїлем. Давид зі своїми слугами зійшов битися з филистимлянами, і він утомився. ¹⁶Ішбі-Бенов, нащадок Рафи, чий бронзовий наконечник списа важив близько семи з половиною фунтів і який був оперезаний новим мечем, намірявся вбити Давида. ^b b v16 Рафа був предком роду надзвичайно рослих воїнів — велетнів, які воювали серед филистимлян. ¹⁷Але Авішай, син Церуї, прийшов Давидові на допомогу, вразив филистимлянина й убив його. Тоді Давидові люди присягнули йому: «Ніколи більше не виходь із нами на битву, щоб не згасив ти світильника Ізраїлю».

¹⁸Згодом була ще одна війна з филистимлянами в Ґові. Сіббехай Хушатянин убив Сафа, одного з нащадків Рафи. ¹⁹Була ще одна війна з филистимлянами в Ґові, де Елханан, син Яаре-Оргіма з Віфлеєма, убив Ґоліята Ґіттеянина, держак списа якого був, наче вал ткацького верстата. ²⁰Знову спалахнула війна в Ґаті, де був велетенський чоловік, що мав по шість пальців на кожній руці та по шість пальців на кожній нозі — двадцять чотири всього; він теж був народжений Рафі. ²¹А коли він глузував з Ізраїлю, Йонатан, син Шімея, Давидового брата, убив його. ²²Ці четверо походили від Рафи в Ґаті й полягли від руки Давида та його слуг.