2 Самуїла 22

22 ¹Промовив Давид до нашого Отця слова цієї пісні, коли наш Отець визволив його з руки всіх його ворогів і з руки Саула. ²Він сказав: Мій Отець — моя скеля, моя твердиня, мій визволитель. ³Отче мій, скеле моя, у якому шукаю захисту, щите мій і сило спасіння мого, твердине моя й захистку мій, Спасителю мій, — ти рятуєш мене від насильства. ⁴Я кличу до мого Отця, гідного хвали, і спасаюся від своїх ворогів. ⁵Бо хвилі смерті охопили мене, потоки загибелі жахали мене. ⁶Шнури могили обплутали мене, тенета смерті постали переді мною. ⁷У біді своїй я кликав до мого Отця; я волав до мого Бога по допомогу. Зі свого храму почув він мій голос, і мій зойк досяг його вух. ⁸Тоді земля здригнулася й затряслася; основи небес затремтіли і захиталися, бо він розгнівався. ⁹Дим піднявся з його ніздрів, а з уст його вийшов вогонь, що пожирає; розжарене вугілля запалало від нього. ¹⁰Він розхилив небеса й зійшов, і темні хмари були під його ногами. ¹¹Він сів на херувима й полетів; він ширяв на крилах вітру. ¹²Він зробив темряву наметом довкола себе — темні дощові хмари небес. ¹³Від сяйва перед ним спалахнуло вогняне вугілля. ¹⁴Загримів мій Отець з небес; Всевишній подав свій голос. ¹⁵Він випустив свої стріли й розсіяв ворогів, метнув блискавки й розгромив їх. ¹⁶Показалися річища моря, оголилися основи світу від докору мого Отця, від подиху з ніздрів його. ¹⁷Він простягнув руку з висоти й схопив мене; він витягнув мене з глибоких вод. ¹⁸Він визволив мене від мого сильного ворога, від недругів моїх, що були надто сильні для мене. ¹⁹Вони постали проти мене в день мого лиха, та мій Отець був мені опорою. ²⁰Він вивів мене на простір; він визволив мене, бо вподобав мене. ²¹Мій Отець вчинив зі мною за моєю праведністю; за чистотою рук моїх він винагородив мене. ²²Бо я тримався доріг мого Отця; я не відступив злочинно від мого Бога. ²³Усі його присуди переді мною; я не ухилявся від його постанов. ²⁴Я був непорочний перед ним і беріг себе від своєї провини. ²⁵Тож мій Отець винагородив мене за моєю праведністю, за моєю чистотою перед його очима. ²⁶До вірного ти виявляєш себе вірним; до непорочного — непорочним. ²⁷До чистого ти виявляєш себе чистим, а до лукавого — хитрим. ²⁸Ти спасаєш народ пригноблений, а очі твої — на гордих, щоб їх принизити. ²⁹Бо ти — мій світильник, мій Отче; він обертає мою темряву на світло. ³⁰З тобою я нападу на військо; з моїм Отцем я перескочу через мур. ³¹Що ж до мого Отця — його дорога досконала; слово мого Отця бездоганне. Він — щит для всіх, хто шукає в ньому захисту. ³²Бо хто Бог, як не наш Отець? І хто скеля, крім нашого Отця? ³³Мій Отець — моє міцне пристановище; він робить мою дорогу непорочною. ³⁴Він робить ноги мої, як ноги олениці, і ставить мене безпечно на висотах. ³⁵Він навчає руки мої до бою, так що рамена мої напинають мідний лук. ³⁶Ти дав мені щит твого спасіння, і твоя лагідність звеличила мене. ³⁷Ти розширюєш стежку піді мною, щоб щиколотки мої не підломилися. ³⁸Я гнався за ворогами своїми й знищив їх; я не повернув назад, доки їх не вигубив. ³⁹Я пожер їх і розтрощив, так що вони не могли встати; вони впали під мої ноги. ⁴⁰Ти підперезав мене силою до бою; ти схилив супротивників моїх піді мною. ⁴¹Ти обернув ворогів моїх спиною до втечі, і тих, хто ненавидів мене, я винищив. ⁴²Вони дивилися, та не було кому спасти їх — навіть до мого Отця, але він не дав відповіді. ⁴³Я стер їх дрібно, мов порох земний; я розтоптав і втоптав їх, мов багно на вулицях. ⁴⁴Ти визволив мене від чвар мого народу; ти зберіг мене головою народів; народ, якого я не знав, тепер служить мені. ⁴⁵Чужинці плазують переді мною; щойно почують, слухаються мене. ⁴⁶Чужинці занепадають духом; вони виходять тремтячи зі своїх твердинь. ⁴⁷Живий мій Отець! Благословенна Скеля моя! Нехай буде звеличений мій Отець, Скеля мого спасіння! ⁴⁸Це мій Отець дає мені справедливість і підкоряє народи піді мною. ⁴⁹Він виводить мене від моїх ворогів. Ти підніс мене високо над недругами моїми; ти визволив мене від жорстокого чоловіка. ⁵⁰Тому я прославлятиму тебе серед народів, мій Отче; я співатиму хвалу твоєму імені. ⁵¹Він дарує великі перемоги своєму цареві і виявляє заповітну любов своєму помазаникові, Давидові й нащадкам його навіки.