Псалми 109 (108)

109 ¹Отче хвали моєї, не мовчи, ²бо вуста злих і підступних розкрилися проти мене; вони говорять проти мене брехливими язиками. ³Словами ненависті оточують мене й нападають на мене без причини. ⁴За мою любов вони звинувачують мене, а я віддаюся молитві. ⁵Вони відплачують мені злом за добро і ненавистю за мою любов.

⁶Постав злого чоловіка проти нього; нехай обвинувач стане праворуч від нього. ⁷Коли буде він судимий, нехай вийде винним; нехай молитва його стане гріхом. ⁸Нехай дні його будуть короткі; нехай інший візьме його посаду. ^a a v8 Петро застосував цей вірш до Юди Іскаріота, коли апостоли обрали Матія йому на заміну — Дії 1:20. ⁹Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його — вдовою. ¹⁰Нехай діти його блукають і жебрають, вигнані зі своїх зруйнованих домівок. ¹¹Нехай позикодавець захопить усе, що має він; нехай чужинці розграбують плоди його праці. ¹²Нехай не буде нікого, хто виявив би йому ласку, ані нікого, хто пожалів би його дітей-сиріт. ¹³Нехай нащадки його будуть знищені; нехай ім’я їхнє згладиться в наступному поколінні. ¹⁴Нехай провина батьків його згадається перед нашим Отцем, і нехай гріх матері його не згладиться. ¹⁵Нехай гріхи їхні будуть перед нашим Отцем безперестанку, щоб стер він пам’ять про них із землі.

¹⁶Бо не пам’ятав він, щоб виявити ласку, а переслідував бідного, і вбогого, і зламаного серцем, щоб завдати їм смерті. ¹⁷Він любив прокляття; нехай воно повернеться на нього. Не мав він утіхи в благословенні; нехай воно віддалиться від нього. ¹⁸Він одягнувся в прокляття, як у шати свої; нехай воно просякне в його тіло, як вода, як олія в кості його. ¹⁹Нехай стане воно, як одяг, у який він загортається, як пояс, який він носить безперестанку. ²⁰Нехай така буде відплата обвинувачам моїм від нашого Отця, тим, хто говорить зле проти душі моєї.

²¹Але ти, Владарю Отче, вчини зі мною ласкаво заради імені твого; бо незмінна любов твоя добра, визволи мене. ²²Бо я бідний і вбогий, і серце моє зранене в мені. ²³Я зникаю, мов тінь надвечір; мене струшують, наче сарану. ²⁴Коліна мої ослабли від посту; тіло моє схудло й виснажилось. ²⁵Я став посміховиськом для обвинувачів моїх; коли бачать мене, хитають головами.

²⁶Допоможи мені, Отче мій; спаси мене за незмінною любов’ю твоєю. ²⁷Нехай знають, що це рука твоя, що ти, Отче мій, учинив це. ²⁸Нехай вони проклинають, та ти благословиш. Коли повстануть, будуть осоромлені, а слуга твій зрадіє. ²⁹Нехай обвинувачі мої зодягнуться в ганьбу; нехай загорнуться у сором свій, як у плащ.

³⁰Устами моїми буду я гаряче дякувати нашому Отцеві; серед натовпу буду я хвалити його. ³¹Бо стоїть він праворуч від убогого, щоб спасти його від тих, хто засуджує душу його.