Плач Єремії 5

5 ¹Згадай, Отче наш, що сталося з нами; поглянь і побач нашу ганьбу. ²Наша спадщина віддана чужинцям, наші домівки — чужоземцям. ³Ми стали сиротами, без батька; наші матері — наче вдови. ⁴За власну воду платимо, щоб напитися; навіть дрова коштують нам грошей. ⁵Наші переслідувачі — на наших шиях; ми виснажені й не маємо спочинку. ⁶Ми скорилися Єгиптові й Ассирії, аби лише вдосталь хліба мати. ⁷Наші предки згрішили, і немає їх уже; а ми несемо їхню кару. ⁸Раби панують над нами; немає кому визволити нас із їхніх рук. ⁹Ми важимо життям, щоб добути свій хліб, через меч у пустелі. ¹⁰Наша шкіра палає, мов піч, обпалена пекучим жаром голоду. ¹¹Жінок ґвалтують на Сіоні, дів — у містах Юдеї. ¹²Князів повісили за руки; старійшин не шанують. ¹³Юнаки гнуться біля жорен; хлопці хитаються під в’язками дров. ¹⁴Старійшини покинули міську браму, юнаки — свою музику. ¹⁵Радість наших сердець згасла; наші танці обернулися на жалобу. ¹⁶Упав вінець із нашої голови. Горе нам, бо ми згрішили! ¹⁷Через це знемагає наше серце; через це потьмяніли наші очі. ¹⁸Бо гора Сіон лежить спустошена; шакали блукають по ній.

¹⁹Ти, Отче наш, царюєш навіки; твій престол стоїть із роду в рід. ²⁰Чому ти забуваєш нас навіки, покидаєш нас на стільки днів? ²¹Поверни нас до себе, Отче наш, і ми повернемося; обнови наші дні, як колись були, ^a a v21 Після кожного зойку руїни Плач завершується, сягаючи по єдине, що може його зцілити, — повернення до Отця. Уся книга хилиться до цього: повернись додому. ²²хіба що ти цілком відкинув нас і гніваєшся на нас без міри.