Падіння Єфрема зі слави
Єфрема колись боялися, а тепер він помирає, з ідолами, зробленими ремісниками, і достатком, що породив забуття. Наш Отець каже, що зустріне їх, як ведмедиця, в якої забрали ведмежат. Майне рядок про викуп із могили, а тоді розділ закривається жахливим насильством.
13 1Коли Єфрем говорив, був трепет; він був піднесений в Ізраїлі. Але він став винним через Ваала і помер.
2А тепер вони грішать усе більше й більше, роблячи собі литих ідолів — срібні зображення, витворені їхньою власною вправністю, усі вони — діло майстрів. Про них кажуть: «Нехай ті, хто приносить жертви, цілують телят!» 3Тому вони будуть, як вранішній туман, як роса, що рано зникає, як полова, що кружляє з току, і як дим із вікна.
4Але я — твій Отець, що вивів тебе з землі єгипетської; ти не знаєш іншого Отця, крім мене, і немає спасителя, окрім мене. 5Це я знав тебе в пустелі, у землі палючої посухи. 6Коли я годував їх, вони наситилися; вони наситилися, і серце їхнє загордилося; тому вони забули мене. 7Тож я став для них, як лев; як леопард, чигаю край дороги. 8Я нападу на них, як ведмедиця, позбавлена своїх ведмежат; я роздеру оболонку їхнього серця. Там я пожру їх, як лев, як дикий звір роздер би їх.
9Ізраїлю, ти губиш сам себе тим, що ти проти мене — проти свого помічника. 10Де тепер твій цар, щоб він спас тебе в усіх твоїх містах? Де твої правителі, про яких ти казав: «Дай мені царя та князів»? 11Я дав тобі царя у своєму гніві, і в люті своїй забрав його.
12Провина Єфрема запечатана; гріх його збережений. 13Болі пологів приходять до нього, але він — нерозумний син; бо коли настає час, він не виходить із отвору утроби. a a v13 Образ тут — немовля, що відмовляється виходити при народженні: Єфрем надто нерозумний, щоб відгукнутися на кризу, яка кличе до покаяння.
14Від влади могили я викуплю їх; від смерті я спасу їх. Де, о Смерте, твої моровиці? Де, о могило, твоя погибель? Жаль прихований від моїх очей. b b v14 Коли Ісус воскрес із могили, наш Отець обернув ці самі слова на переможний клич — Павло повторює їх: «Смерте, де твоє жало?» Могила не змогла втримати дітей, яких наш Отець прийшов викупити.
15Хоч він квітне серед очерету, прийде східний вітер — вітер нашого Отця, що здіймається з пустелі. Його джерело висохне, і його потік пересохне; східний вітер пограбує його скарбницю з усякої коштовної речі. 16Самарія понесе свою провину, бо збунтувалася проти свого Отця. Вони впадуть від меча; їхніх малят порозбивають на шматки, а вагітних їхніх жінок розпорють.
