Буття 6

6 ¹Коли люди почали розмножуватися на землі й народжувалися в них дочки, ²сини божественного походження побачили, що дочки людського походження були вродливі, і брали собі за дружин будь-яких, яких обирали. ^a a v2 Цей вірш зіставляє дві категорії істот — тих, що божественного походження, і тих, що людського походження, — і вказує на межу, яку між ними порушено. Християнські читачі розуміли істот божественного походження або як небесних істот, або як побожний рід Сита; обидва тлумачення спираються на той самий наголос, який вірш робить на походженні.

³Тоді наш Отець сказав: «Мій Дух не буде вічно змагатися з людьми, бо вони — тіло; дні їхні будуть сто двадцять років.»

⁴У ті дні на землі були нефілими, а також потім, коли сини божественного походження входили до дочок людського походження, і ті народжували їм дітей. Це були могутні мужі давнини, мужі славетні. ^b b v4 Зіставлення з вірша 2 триває й тут — істоти божественного походження поєдналися з істотами людського походження — союз, із якого постали нефілими. Вірш зосереджується на тій самій межі між двома категоріями.

⁵Наш Отець побачив, якою великою стала людська злоба на землі, — кожна думка й бажання їхніх сердець були лише злом повсякчас. ⁶І засмутився він, що створив людину на землі, і серце його сповнилося болем. ^c c v6 Серце нашого Отця розривається, коли його діти повертаються проти нього. Це перший раз, коли Писання показує, як наш Отець сумує, — не відсторонений суд, а Отець, чиє серце болить за своїми загубленими дітьми.

⁷Тож наш Отець сказав: «Зітру людство, яке Я створив, з лиця землі — людей, тварин, плазунів і птахів небесних, — бо шкодую, що створив їх.»

⁸Але Ной знайшов ласку в очах нашого Отця.

⁹Це розповідь про Ноя. Ной був праведним чоловіком, бездоганним серед людей свого часу, і ходив Ной вірно з нашим Отцем.

Сим, Хам і Яфет

¹⁰І мав Ной трьох синів: Сима, Хама і Яфета. ¹¹Земля ж була зіпсована перед нашим Отцем і наповнена насильством. ¹²Наш Отець побачив, що земля зіпсована, бо всяка плоть зіпсувала свій шлях на землі.

¹³Тоді наш Отець сказав Ноєві: «Прийшов кінець усякій плоті перед обличчям моїм, бо земля повна насильства через людей. Ось Я знищу їх разом із землею. ¹⁴Збудуй собі ковчег із кипарисового дерева; зроби в ньому приміщення й покрий його смолою зсередини та ззовні. ^d d v14 Смола — це дьогтеподібна речовина, якою вкривали дерево, щоб ущільнити ковчег і не пропускати воду. ¹⁵Зроби його так: ковчег завдовжки близько 450 футів, завширшки сімдесят п’ять футів, заввишки сорок п’ять футів. ¹⁶Зроби для ковчега дах, завершивши його за вісімнадцять дюймів від верху. Вхід постав збоку й збудуй його з нижньою, середньою та верхньою палубами. ¹⁷Я сам наводжу на землю води потопу, щоб знищити всяку плоть, у якій є дихання життя, під небесами; усе, що на землі, загине. ¹⁸Але з тобою Я укладу свій заповіт, і ввійдеш ти до ковчега — ти, твої сини, твоя дружина і дружини твоїх синів разом із тобою. ¹⁹Із кожної живої істоти введи до ковчега по двоє, щоб зберегти їх живими разом із тобою, — самця й самицю. ²⁰Із птахів за їхнім родом, із тварин за їхнім родом, із усіх плазунів землі за їхнім родом — по двоє з кожного прийдуть до тебе, щоб залишитися живими. ²¹Візьми всякого роду їжу, яку можна їсти, і запаси її; це буде їжею для тебе і для них.»

²²І зробив Ной усе так, як наш Отець заповів йому.