Повторення Закону 29

29 ¹Ось слова заповіту, які наш Отець наказав Мойсеєві укласти з ізраїльтянами в Моаві, окрім заповіту, що його він уклав з ними на Хориві. ²Мойсей скликав увесь Ізраїль і сказав їм: Ви бачили все, що наш Отець зробив перед вашими очима в єгипетській землі — фараонові, усім його слугам, усій його землі. ³Ті великі випробування ви бачили на власні очі, ті могутні знамення й чудеса. ⁴Та аж до цього дня наш Отець не дав вам серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, вух, щоб чути.

⁵«Сорок років я водив вас пустелею; ваш одяг не зносився, ані ваші сандалі на ваших ногах. ⁶Ви не їли хліба, не пили ні вина, ні міцного напою, щоб ви знали, що я — ваш Отець.»

⁷Коли ви прийшли до цього місця, Сигон, цар Хешбона, і Оґ, цар Башану, вийшли проти нас, і ми розбили їх. ⁸Ми взяли їхню землю й дали її у спадок рувимлянам, ґадянам і половині племені Манасії. ⁹Додержуйте слів цього заповіту й виконуйте їх, щоб вам щастило в усьому, що робите. ¹⁰Сьогодні ви всі стоїте перед вашим Отцем: голови ваших племен, старійшини й урядники, кожен муж Ізраїлю, ¹¹ваші діти, дружини й чужинець у вашому таборі, від тих, хто рубає ваші дрова, до тих, хто черпає вашу воду, ¹²щоб ви ввійшли в заповіт вашого Отця і в його клятву, яку ваш Отець укладає з вами сьогодні, ¹³щоб сьогодні зробити вас своїм народом і бути вашим Отцем, як він обіцяв вам і присягнув вашим предкам Авраамові, Ісаакові та Якову. ¹⁴Не з вами самими я укладаю цей заповіт, скріплений клятвою, ¹⁵а з кожним, хто стоїть тут із нами сьогодні перед нашим Отцем, і з кожним, кого немає тут із нами сьогодні. ¹⁶Ви знаєте, як ми жили в Єгипті та проходили серед народів, через які ви мандрували. ¹⁷Ви бачили їхні гидоти й ідолів з дерева, каменю, срібла та золота серед них. ¹⁸Нехай ніхто серед вас — чоловік, жінка, рід чи плем’я — не відверне сьогодні свого серця від нашого Отця, щоб служити богам тих народів, і нехай жоден корінь серед вас не родить отруйного й гіркого плоду, ¹⁹хто, чуючи слова цієї клятви, усе ж тішить себе в думці, кажучи: Я буду в безпеці, хоч і йтиму за впертістю свого серця, — зносячи зрошену землю разом із сухою. ^a a v19 «Зносить зрошену землю разом із сухою» — єврейський вислів, що означає цілковиту, нищівну руїну: усе знищено, і квітуче, і випалене однаково. ²⁰Наш Отець відмовиться простити йому; натомість його гнів і ревність запалають проти того чоловіка, кожне прокляття, написане в цій книзі, впаде на нього, і наш Отець зітре його ім’я з-під неба. ²¹Наш Отець вирізнить його на лихо з-поміж усіх племен Ізраїлю, згідно з кожним прокляттям заповіту, написаним у цій Книзі Закону.

²²Наступне покоління, ваші діти після вас, і чужинець із далекої землі побачать кари тієї землі й хвороби, які наш Отець наслав на неї. ²³Сірка й сіль, уся земля випалена, незасіяна, нічого не проростає, жодна рослина не росте там, як руїна Содома, Гоморри, Адми та Цевоїму, які наш Отець зруйнував у своєму гніві та люті, ²⁴усі народи запитають: Чому наш Отець учинив так із цією землею? Що це за великий палаючий гнів?

²⁵Вони відповідять: Тому що вони покинули заповіт нашого Отця, Бога їхніх батьків, який він уклав з ними, коли вивів їх з єгипетської землі, ²⁶і служили іншим богам, вклоняючись їм, — богам, яких вони ніколи не знали, яких він ніколи не призначав їм. ²⁷Тож гнів нашого Отця запалав проти тієї землі, навівши на неї кожне прокляття, написане в цій книзі. ²⁸І наш Отець викорінив їх з їхньої землі в гніві, люті та великому обуренні й кинув їх в іншу землю, як це є сьогодні.

²⁹Таємне належить нашому Отцеві, а відкрите належить нам і нашим дітям навіки, щоб виконувати всі слова цього закону.